утрапляти
УТРАПЛЯ́ТИ (ВТРАПЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УТРА́ПИТИ (ВТРА́ПИТИ), плю, пиш; мн. утра́плять; док.
1. Знаходячи правильний шлях, опинятися там, де потрібно.
– І я просто-таки цією стежкою потраплю до міста? – спитав знов козак, постоявши. – Просто втрапите (Марко Вовчок);
– Схочете, заходьте, Катре, – разом тоді поїдемо .. Катря подякувала, сказала, що зайде. Бо сама й до станції, мабуть, не втрапить (А. Головко);
Весь той чар самообмежень.., що визріли у невіді душевній і стежать, стежать зизим оком, а чи я втраплю на свою стежу (В. Стус);
Їхали вони довго, ще більше крутилися та петляли, все ніяк не могли втрапити, куди треба було (Ю. Збанацький);
Налагодив я візок та й думаю собі: чи ще й втрапимо у той Київ (О. Стороженко);
// Те саме, що потрапля́ти.
Турок зривав біло-іскристу полотнянку з плескатих грудей Морозенка, козака, котрий .. втрапив у полон (Г. Колісник).
2. тільки док., перев. з інфін., розм. Змогти, зуміти зробити що-небудь так, як треба; знати, як учинити.
– А що, Федоре, панів куме! – ледве ворочаючи язиком, вимовляв Федір. – Дожився? Здибало тебе щастя, що не втрапиш, як і відкараскатись від нього? (Панас Мирний);
Не втрапив неборак вибрати добре пісню: вона ще більш завдала туги старій козацькій неньці .. Сіла сердешна мати кінець столу да так же то гірко почала плакати (П. Куліш);
Тільки хай-но ворог встане, то й не втрапить де тікать! (П. Тичина).
(1) Утра́пити зроби́ти по його́ (її́, їх) – зробити що-небудь відповідно до чийогось бажання, смаку, звичаю і т. ін.
Наталя стиха скаржилася, що їй жити важко у княгині, скучно. Ніяк вона тій княгині не догодить, ніяк не втрапить зробити по її (С. Васильченко).
◇ (2) Втра́пити на свою́ сте́жку – зуміти визначити, знайти своє місце в житті.
– Ні, не буде й хлібороба з тебе. І хлопець ніби не дурний, тільки, мабуть, на свою стежку не втрапить. Ну, спробуємо ще стельмахувати! (С. Васильченко);
Не в ті две́рі попа́сти (попа́стися, втра́пити і т. ін.), див. попада́ти;
Потрапля́ти (втрапля́ти) / потра́пити (утра́пити) в ритм див. потрапля́ти.
Значення в інших словниках
- утрапляти — утрапля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- утрапляти — Потрапляти; док. ВТРАПИТИ, (що зробити) змогти, зуміти. Словник синонімів Караванського
- утрапляти — (втрапляти), -яю, -яєш, недок., утрапити (втрапити), -плю, -пиш; мн. утраплять; док. 1》 Знаходячи правильний шлях, опинятися там, де потрібно. 2》 тільки док., перев. з інфін., розм. Змогти, зуміти зробити що-небудь так, як треба; знати, як учинити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- утрапляти — ПОТРАПЛЯ́ТИ (ідучи, рухаючись, виявлятися десь, у якомусь місці, також у пастці, сітці тощо), ПОПАДА́ТИ, ДІСТАВА́ТИСЯ, ТРАФЛЯ́ТИ діал., ТРАПЛЯ́ТИ діал.; УТРАПЛЯ́ТИ (ВТРАПЛЯ́ТИ) (перев. туди, куди треба, знаходячи правильний шлях). — Док. Словник синонімів української мови
- утрапляти — УТРАПЛЯ́ТИ (ВТРАПЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УТРА́ПИТИ (ВТРА́ПИТИ), плю, пиш; мн. утра́плять; док. 1. Знаходячи правильний шлях, опинятися там, де потрібно. — І я просто-таки цією стежкою потраплю до міста? — спитав знов козак, постоявши. Словник української мови в 11 томах
- утрапляти — Утрапляти, -лаю, -єш сов. в. утрапити, -плю, -лиш, гл. Попадать, попасть, найти дорогу. Гуси, гуси! зав'яжу вам дорогу, щоб не втрапили додому. Ном. № 327. Словник української мови Грінченка