утрата
утра́та
(втрата), -и, ж.
1》 Дія, внаслідок якої хтось лишається без кого-, чого-небудь, втрачає когось, щось.
|| Чия-небудь смерть, загибель, яка є відчутною, болючою для когось.
2》 Той (те), хто (що) втрачений (втрачене); що-небудь загублене, вкрадене, розбите і т. ін.
|| перев. у мн. Кількість живої сили, яка вибула з ладу під час бою, війни, а також втрачені військова техніка, допоміжні засоби і т. ін.
3》 Що-небудь утрачене, загублене, украдене, розбите.
|| Зменшення кількості чого-небудь.
Втрата точності — в обчислювальних системах – зменшення числа значущих розрядів в процесі віднімання близьких за величиною чисел.
4》 Марне, без користі витрачання чого-небудь.
5》 мн. Гроші, кошти, витрачені на що-небудь.
|| Кількість чого-небудь, не використаного за призначенням, марно витраченого, незбереженого і т. ін.
|| Збитки.
Значення в інших словниках
- утрата — утра́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- утрата — (чого) р. згуба, страта, (в торгу) проторг; (кого) загибель, смерть; У ФР. шкода; (дія) втрачання, загублення; мн. ВТРАТИ, збитки, витрати. Словник синонімів Караванського
- утрата — УТРА́ТА (ВТРА́ТА), и, ж. 1. Дія, внаслідок якої хтось лишається без кого-, чого-небудь, втрачає когось, щось. Той дарунок неоцінний В білий аркуш він вложив І від втрати довгі роки І стеріг, і боронив (Я. Словник української мови у 20 томах
- утрата — ВИТРАЧА́ННЯ (використання чого-небудь для чогось), ВИ́ТРАТА, ЗАТРА́ТА, ТРА́ТА, РОЗХІ́Д розм., УТРА́ТА (ВТРА́ТА) (марне без користі). Той вважається добрим господарем, хто.. Словник синонімів української мови
- утрата — Утра́та, -ти; утра́ти, утра́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- утрата — УТРА́ТА (ВТРА́ТА), и, ж. 1. Дія, внаслідок якої хтось лишається без кого-, чого-небудь, втрачає когось, щось. Той дарунок неоцінний В білий аркуш він вложив І від втрати довгі роки І стеріг, і боронив (Щог. Словник української мови в 11 томах