фавн
Фавн, -на; фа́вни, -нів
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- фавн — фавн іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- фавн — ФАВН, а, ч. 1. У давньоримській міфології – божество гір, лісів, покровитель отар і пастухів. Фавни і сатири можуть собі бути які хочуть бридкі, а проте ми любуємося ними в скульптурі (І. Словник української мови у 20 томах
- фавн — -а, ч. 1》 У давньоримській міфології – бог полів і лісів, покровитель отар і пастухів. 2》 Американська мавпа з двома чубками на тімені. Великий тлумачний словник сучасної мови
- фавн — (лат. Faunus, «Прихильний») 1. В давньоримській міфології – бог полів і лісів, покровитель стад. Ф. також називали Луперком, і йому були присвячені луперкалії. 2. Американська мавпа з двома чубками на тімені. Словник іншомовних слів Мельничука
- Фавн — У рим. міфології божество гірських лісів, опікун пастухів, який дарував плодючість їхнім стадам; ототожнюваний з грец. Паном. Універсальний словник-енциклопедія
- фавн — ФАВН, а, ч. У староримській міфології — бог полів і лісів, покровитель отар і пастухів. Фавни і сатири можуть собі бути які хочуть бридкі, а проте ми любуємося ними в скульптурі (Фр. Словник української мови в 11 томах