фавн
ФАВН, а, ч.
1. У давньоримській міфології – божество гір, лісів, покровитель отар і пастухів.
Фавни і сатири можуть собі бути які хочуть бридкі, а проте ми любуємося ними в скульптурі (І. Франко);
“Єсть у нас всякої сили в лісах, на полях і по водах: Німфи, Сатири, і Фавни, й лісів охоронці Сільвани; Не ушановані правом з богами селитися в небі, Мають від нас на землі оселю вони і притулок ..” (М. Зеров);
* У порівн. Регоче [опришок], як фавн, розбризкуючи заклики, мов воду русалкову під промінь місяця (Г. Хоткевич);
Фавни дбали про тварин, але відрізнялися буйною вдачею і пристрастю до вина, через що часто злягалися з тваринами і переслідували жінок. Ще фавни викрадали дітей і насилали кошмари і хвороби. За різними міфами, фавнів було багато – і один, в образі вовка, на честь якого заснували особливе свято – луперкалії (з наук.-попул. літ.).
2. Чіпкохвоста широконоса мавпа роду капуцинів.
Значення в інших словниках
- фавн — фавн іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- фавн — -а, ч. 1》 У давньоримській міфології – бог полів і лісів, покровитель отар і пастухів. 2》 Американська мавпа з двома чубками на тімені. Великий тлумачний словник сучасної мови
- фавн — (лат. Faunus, «Прихильний») 1. В давньоримській міфології – бог полів і лісів, покровитель стад. Ф. також називали Луперком, і йому були присвячені луперкалії. 2. Американська мавпа з двома чубками на тімені. Словник іншомовних слів Мельничука
- Фавн — У рим. міфології божество гірських лісів, опікун пастухів, який дарував плодючість їхнім стадам; ототожнюваний з грец. Паном. Універсальний словник-енциклопедія
- фавн — Фавн, -на; фа́вни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- фавн — ФАВН, а, ч. У староримській міфології — бог полів і лісів, покровитель отар і пастухів. Фавни і сатири можуть собі бути які хочуть бридкі, а проте ми любуємося ними в скульптурі (Фр. Словник української мови в 11 томах