1. Словник української мови в 11 томах

фавн

ФАВН, а, ч. У староримській міфології — бог полів і лісів, покровитель отар і пастухів.

Фавни і сатири можуть собі бути які хочуть бридкі, а проте ми любуємося ними в скульптурі (Фр., XVI, 1955, 296);

"Єсть у нас всякої сили в лісах, на полях і по водах: Німфи, Сатири, і Фавни, й лісів охоронці Сільвани; Не ушановані правом з богами селитися в небі, Мають від нас на землі оселю вони і притулок.." (Зеров, Вибр., 1966, 305);

*У порівн. Регоче [опришок], як фавн, розбризкуючи заклики, мов воду русалкову під промінь місяця (Хотк., II, 1966, 119).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фавн — фавн іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. фавн — ФАВН, а, ч. 1. У давньоримській міфології – божество гір, лісів, покровитель отар і пастухів. Фавни і сатири можуть собі бути які хочуть бридкі, а проте ми любуємося ними в скульптурі (І. Словник української мови у 20 томах
  3. фавн — -а, ч. 1》 У давньоримській міфології – бог полів і лісів, покровитель отар і пастухів. 2》 Американська мавпа з двома чубками на тімені. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. фавн — (лат. Faunus, «Прихильний») 1. В давньоримській міфології – бог полів і лісів, покровитель стад. Ф. також називали Луперком, і йому були присвячені луперкалії. 2. Американська мавпа з двома чубками на тімені. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. Фавн — У рим. міфології божество гірських лісів, опікун пастухів, який дарував плодючість їхнім стадам; ототожнюваний з грец. Паном. Універсальний словник-енциклопедія
  6. фавн — Фавн, -на; фа́вни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)