формулювати

Формулюва́ти, -лю́ю, -лю́єш

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. формулювати — формулюва́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. формулювати — (думку) висловлювати, викладати; (завдання) визначати, окреслювати. Словник синонімів Караванського
  3. формулювати — Визначувати, визначити, повизначувати, зазначувати, зазначити, позазначувати, зізначувати, зізначити, позізначувати, означувати, означити, поозначувати, висловлювати, висловити, повисловлювати, окреслювати, окреслити, поокреслювати, див. виражати Словник чужослів Павло Штепа
  4. формулювати — ФОРМУЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., що. Коротко і точно висловлювати, виражати, визначати що-небудь (думку, поняття, завдання тощо). Ще з того часу, як він почав ясніше формулювати свої думки, свої бажання, потреба розумної, живої... Словник української мови у 20 томах
  5. формулювати — -юю, -юєш, недок., перех. Коротко і точно висловлювати, виражати, визначати що-небудь (думку, поняття, завдання тощо). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. формулювати — ВИЗНАЧА́ТИ (виявляти, встановлювати суть чого-небудь; робити визначення), РОЗКРИВА́ТИ, ХАРАКТЕРИЗУВА́ТИ, ФОРМУЛЮВА́ТИ, ВИЗНА́ЧУВАТИ рідше, ОЗНА́ЧУВАТИ діал. — Док.: ви́значити, розкри́ти, схарактеризува́ти, сформулюва́ти, озна́чи́ти. Словник синонімів української мови
  7. формулювати — ФОРМУЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., перех. Коротко і точно висловлювати, виражати, визначати що-небудь (думку, поняття, завдання тощо). Словник української мови в 11 томах