царство

Значення в інших словниках

1. царство — ца́рство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. царство — (царя) держава, країна; (чиє) володіння; Р. царювання; (пітьми) панування, (снів) сфера, світ; ур. царствіє. Словник синонімів Караванського
3. царство — ЦА́РСТВО, а, с. 1. Держава, якою править цар (у 1 знач.). Найшовсь-таки один козак Із міліона свинопасів, Що царство все оголосив: Сатрапа в морду затопив (Т. Словник української мови у 20 томах
4. царство — -а, с. 1》 Держава, якою править цар (у 1 знач.). Царство небесне рел. — потойбічний світ. 2》 рідко. Правління царя (у 1 знач.); царювання. || перен. Сфера, ділянка, в якій хто-небудь почуває себе повновладним господарем. 3》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. царство — відійти́ / відхо́дити у ца́рство небе́сне, книжн. Померти. Була колись у нас жіночка. На подобу Регіни. Відійшла у Царство небесне. Через дурницю (Б. Бойко). казко́ве ца́рство, нар.-поет. Дивовижно гарне місце з незвичайним рослинним та тваринним світом. Фразеологічний словник української мови
6. царство — ДЕРЖА́ВА (територія, що становить єдність з погляду історії, населення, політичного ладу тощо), КРАЇ́НА, ЗЕМЛЯ́, ЦА́РСТВО заст., фольк., ПА́НСТВО заст.; КРАЙ, СТОРОНА́ (перев. із сл. рідний, наш тощо). Словник синонімів української мови
7. царство — ЦА́РСТВО, а, с. 1. Держава, якою править цар (у 1 знач.). Найшовсь-таки один козак Із міліона свинопасів, Що царство все оголосив: Сатрапа в морду затопив (Шовч. Словник української мови в 11 томах
8. царство — Царство, -ва с. 1) Царство. Царевич осідлав свого коня, сів з нею і поїхав у своє царство. Рудч. Ск. І. 97. 2) Спасете, блаженство, небесное царство. Въ этомъ значеніи, также съ прилаг.: бо́же, небесне царство. Ном. № 6973. Словник української мови Грінченка