ячмінь

Значення в інших словниках

1. ячмінь — I [йачм’ін'] -мен'у, ор. -менеим, мн. -меин'і, -меин'іў (злак) II [йачм’ін'] -меин'а, ор. -меинем, мн. -меин'і, -меин'іў (хвороба) Орфоепічний словник української мови
2. ячмінь — ЯЧМІ́НЬ¹, меню, ч. 1. Злакова рослина, зерна якої використовують для виготовлення круп, борошна, на корм худобі, а також як сировину для пивоварної промисловості. Словник української мови у 20 томах
3. ячмінь — ячмі́нь 1 іменник чоловічого роду злак ячмі́нь 2 іменник чоловічого роду хвороба Орфографічний словник української мови
4. ячмінь — Кинь ячмінь в болото, вбере тебе в золото. Ячмінь каже: „Сій мене в болото — буду золото”. Якщо посадиш ячмінь у вологу весняну землю, то матимеш добрий врожай. Приповідки або українсько-народня філософія
5. ячмінь — I -меню, ч. 1》 Злакова рослина, зерна якої використовують для виготовлення круп, борошна, на корм худобі, а також як сировину для пивоварної промисловості. 2》 Зерно цієї рослини. II -меня, ч., мед. Гнійне гостре запалення волосяного мішечка вії та сальної залози краю повіки. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. ячмінь — Одно- або багаторічна трав'яниста рослина родини злакових, зернова культура; в Україні поширено 7 видів (культурний я. посівний); зерно поживне (містить бл. Універсальний словник-енциклопедія
7. ячмінь — ЯЧМІ́НЬ¹, меню, ч. 1. Злакова рослина, зерна якої використовують для виготовлення круп, борошна, на корм худобі, а також як сировину для пивоварної промисловості. Словник української мови в 11 томах
8. ячмінь — Ячмінь, -меню м. 1) Ячмень, Hordeum vulgare. ЗЮЗО. І. 125. — го́лий. Hordeum nudum. ЗЮЗО. І. 125. Звеліла мені мати ячменю жати. Чуб. III. 250. мн. ячмені, ячмена. Ячмень на корню. Торік ячмена добрі були. Камен. Словник української мови Грінченка