1. Словник української мови Грінченка

баранець

Баранець, -нця

м.

1) ум. отъ баран. Небольшой баранъ. Рудч. Ск. II. 129. Вас. 197. Понесла на посвяченіе паску, баранця печеного. Кв. Чи всі вівці покотилися, чи баранці породилися? Чуб. ІІІ. 454.

2) Колодка, на которую навивается веревка въ плотницкомъ инструментѣ, называемомъ шнур. Черниг.

3) Желѣзная палочка у удилъ, застегивающаяся въ колечко отъ уздечки. Міусск. окр.

4) Бекасъ. Полт. Вх. Пч. II. 14. см. вівчарик 3, баранок, баранчик.

5) раст. Lycopodium complanatum L. ЗЮЗО. I. 127.

6) мн. баранці. Легкія тучи, перистыя облака, пѣнистыя волны.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. баранець — баране́ць іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. баранець — -нця, ч. 1》 Зменш. до баран 1), 4). 2》 тільки мн. Білі пінисті гребені хвиль. || Дрібні кучеряві хмарки. || Котики на рослинах. 3》 Форма українського декоративного посуду з кераміки, оздобленого ліпними прикрасами, розписом або кольоровою глазур'ю. Відомий з 15 ст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. баранець — БАРАНЕ́ЦЬ, нця́, ч. 1. Зменш. до бара́н 2, 4. – Ні птиці не патрають, ні баранця не зарізано (Г. Квітка-Основ'яненко); І пастухи таврійські, що пригнали молодих баранців, нанесли й меду, і сиру (Н. Словник української мови у 20 томах
  4. баранець — Баране́ць, -нця́, -нце́ві, -нцю! -нці́, -нці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. баранець — БАРАНЕ́ЦЬ, нця́, ч. 1. Зменш. до бара́н 1, 4. — Ні птиці не патрають, ні баранця не зарізано (Кв.-Осн., II, 1956, 209); Скибка кавуна з чудовим, червоним, як жар, баранцем несподівано, якось сама собою, вивалилася з її руки (Л. Янов., І, 1959, 336). Словник української мови в 11 томах