безличник

Безличник, -ка

м. Безстыдникъ. Шейк.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безличник — безли́чник іменник чоловічого роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
  2. безличник — БЕЗЛИ́ЧНИК, а, ч., діал. Безсоромник, безстидник. Словник української мови у 20 томах
  3. безличник — див. легковажний Словник синонімів Вусика
  4. безличник — БЕЗСОРО́МНИК (той, хто не почуває сорому за свої аморальні вчинки, порушує правила пристойності і т. ін.), СОРОМІ́ТНИК рідше, БЕЗСТИ́ДНИК заст., розм. рідше, БЕЗЛИ́ЧНИК діал., СРАМНИ́К заст. Словник синонімів української мови
  5. безличник — БЕЗЛИ́ЧНИК, а, ч., діал. Безсоромник, безстидник. Словник української мови в 11 томах