безличник
безли́чник
іменник чоловічого роду, істота
діал.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безличник — БЕЗЛИ́ЧНИК, а, ч., діал. Безсоромник, безстидник. Словник української мови у 20 томах
- безличник — див. легковажний Словник синонімів Вусика
- безличник — БЕЗСОРО́МНИК (той, хто не почуває сорому за свої аморальні вчинки, порушує правила пристойності і т. ін.), СОРОМІ́ТНИК рідше, БЕЗСТИ́ДНИК заст., розм. рідше, БЕЗЛИ́ЧНИК діал., СРАМНИ́К заст. Словник синонімів української мови
- безличник — БЕЗЛИ́ЧНИК, а, ч., діал. Безсоромник, безстидник. Словник української мови в 11 томах
- безличник — Безличник, -ка м. Безстыдникъ. Шейк. Словник української мови Грінченка