безличник
БЕЗСОРО́МНИК (той, хто не почуває сорому за свої аморальні вчинки, порушує правила пристойності і т. ін.), СОРОМІ́ТНИК рідше, БЕЗСТИ́ДНИК заст., розм. рідше, БЕЗЛИ́ЧНИК діал., СРАМНИ́К заст.; ЦИ́НІК (той, хто відверто зневажає загальноприйняті норми моралі, порядності). — А чого ж ти лізеш, безсоромнику? Рад, що саму дівчину застукав у полі, то вже й лізе!.. — каже вона (Панас Мирний); — Ви не дивіться, мамо, що Гриць такий тихий, а Бога вже не признає, їй-богу. — Мовчав би вже, безстиднику, сам ніколи лоба не перехрестить (М. Стельмах); В храмі мистецтва не місце жодному цинікові (О. Гончар). — Пор. 1. безпу́тник, I. наха́ба, I. негі́дник.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безличник — безли́чник іменник чоловічого роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
- безличник — БЕЗЛИ́ЧНИК, а, ч., діал. Безсоромник, безстидник. Словник української мови у 20 томах
- безличник — див. легковажний Словник синонімів Вусика
- безличник — БЕЗЛИ́ЧНИК, а, ч., діал. Безсоромник, безстидник. Словник української мови в 11 томах
- безличник — Безличник, -ка м. Безстыдникъ. Шейк. Словник української мови Грінченка