брязк
Брязк, -ку
м. = брязкіт.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- брязк — брязк 1 іменник чоловічого роду брязк 2 вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- брязк — -у, ч. Звуки від ударів по металевих або скляних предметах; брязкіт. Великий тлумачний словник сучасної мови
- брязк — БРЯЗК, у, ч. Звуки від ударів по металевих або скляних предметах; брязкіт. Чути скрип пер, шелест паперу, брязк ножиць (І. Франко); Летить додолу склянка, і в брязк розбитого скла влилось налякане “ах!”... (М. Коцюбинський); Ось і ресторан: два ліхтарі, . Словник української мови у 20 томах
- брязк — БРЯЗК, у, ч. Звуки від ударів по металевих або скляних предметах; брязкіт. Чути скрип пер, шелест паперу, брязк ножиць (Фр., IV, 1950, 31); Летить додолу склянка, і в брязк розбитого скла влилось налякане "ах!"… (Коцюб. Словник української мови в 11 томах