брязк
БРЯЗК, у, ч. Звуки від ударів по металевих або скляних предметах; брязкіт.
Чути скрип пер, шелест паперу, брязк ножиць (Фр., IV, 1950, 31);
Летить додолу склянка, і в брязк розбитого скла влилось налякане "ах!"… (Коцюб., II, 1955, 250);
В руці пахолка блиснув ніж І покотився з брязком вниз. Коли козак пахолка стис (Бажан, Роки, 1957, 233).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- брязк — брязк 1 іменник чоловічого роду брязк 2 вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- брязк — -у, ч. Звуки від ударів по металевих або скляних предметах; брязкіт. Великий тлумачний словник сучасної мови
- брязк — БРЯЗК, у, ч. Звуки від ударів по металевих або скляних предметах; брязкіт. Чути скрип пер, шелест паперу, брязк ножиць (І. Франко); Летить додолу склянка, і в брязк розбитого скла влилось налякане “ах!”... (М. Коцюбинський); Ось і ресторан: два ліхтарі, . Словник української мови у 20 томах
- брязк — Брязк, -ку м. = брязкіт. Словник української мови Грінченка