1. Словник української мови Грінченка

буркіт

Буркіт, -коту

м.

1) Воркованіе.

2) Шумъ. Иноді тут як в казані кипить, клекоче: і співи йдуть, і сварки, і так крик та буркіт. Св. Л. 217.

3) Ворчанье.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. буркіт — бу́ркіт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. буркіт — -коту, ч. Дія за знач. буркотати, буркотіти і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. буркіт — БУ́РКІТ, коту, ч. Дія за знач. буркота́ти, буркоті́ти і звуки, утворювані цією дією. Іноді тут [у домі], як в казані, кипить, клекоче, і співи йдуть, і сварки, і такий крик та буркіт (А. Свидницький); – Ну, здорові були, орли!.. Сірий гомін, зітхання й невиразний буркіт у відповідь (І. Багряний). Словник української мови у 20 томах
  4. буркіт — БУ́РКІТ, коту, ч. Дія за знач. буркота́ти, буркоті́ти і звуки, утворювані цією дією. Іноді тут [у домі] як в казані кипить, клекоче, і співи йдуть, і сварки, і так крик та буркіт (Свидн., Люборацькі, 1955, 149). Словник української мови в 11 томах