бідолака
Бідолака, -ки
об. = бідолаха. Маятись йому одинокому бідолаці. МВ. ІІ. 143.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бідолака — бідола́ка іменник чоловічого або жіночого роду, істота бідняга Орфографічний словник української мови
- бідолака — БІДОЛА́КА див. бідола́ха. Словник української мови у 20 томах
- бідолака — див. бідний Словник синонімів Вусика
- бідолака — БІДОЛА́КА див. бідола́ха. Словник української мови в 11 томах