1. Словник української мови Грінченка

ванда

Ванда, -ди

ж. Родъ арапника, длинной плети. Окомани з батогами, саули з вандою. Грин. III. 634. см. фанда и хвайда.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Ванда — слов.; п. Wanda; походження імені остаточно не з'ясоване; можливо, від назви річки Vandalus, помилково ототожнюваної з Віслою, або від лат. Veneda — слов'янка. Вайдонька, Вандочка, Вандося. З старої віли на весь гайПлив голос панни Ванди (І. Власні імена людей. Словник-довідник
  2. ванда — ВА́НДА, и, ж. Рід рослин родини орхідних із прямостоячим стеблом і великою кількістю повітряних коренів. Ванда належить до епіфітів з гарними духмяними зібраними в китиці квітками – блакитними, рожевими, білими або жовтими (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  3. Ванда — Ва́нда іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  4. ванда — див. батіг Словник синонімів Вусика
  5. Ванда — Легендарна краківська княжна, дочка Крака; не погоджуючись на шлюб з нім. кн. Ритґером, кинулась у Віслу, чим запобігла війні з Німеччиною. Універсальний словник-енциклопедія