варвар

Варвар, -ра

м. Варваръ. Левиц. Пов. 316.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. варвар — ва́рвар іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. варвар — І БАРБАР дикун, бузувір, гун, вандал, канібал, нелюд; П. неук. Словник синонімів Караванського
  3. варвар — див. вандал Словник чужослів Павло Штепа
  4. варвар — ВА́РВАР див. ва́рвари. Словник української мови у 20 томах
  5. варвар — див. жорстокий Словник синонімів Вусика
  6. варвар — Спершу нейтральна назва чужинця, з часом набрала негативного звучання — представник ін., нижчої від грец., цивілізації. Універсальний словник-енциклопедія
  7. варвар — ВА́РВАР (некультурна, малоосвічена людина, часто груба й жорстока в своїй поведінці, байдужа або й ворожа до культурних цінностей); ДИКУ́Н, ТРОГЛОДИ́Т книжн., ВАНДА́Л (той, хто знищує, руйнує культурні цінності). Словник синонімів української мови
  8. варвар — Ба́рбар і ва́рвар, -ра; -ри, -рів ва́рвар, -ра; -вари, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. варвар — ВА́РВАР див. варвари. Словник української мови в 11 томах