1. Словник синонімів української мови

варвар

ВА́РВАР (некультурна, малоосвічена людина, часто груба й жорстока в своїй поведінці, байдужа або й ворожа до культурних цінностей); ДИКУ́Н, ТРОГЛОДИ́Т книжн., ВАНДА́Л (той, хто знищує, руйнує культурні цінності). (Кучмій:) Якщо людина преться у мистецтво, не розуміючи й не люблячи його, і всім нав'язує свої смаки, вимоги, — то вже для мене не людина, а дикун, варвар! (Л. Дмитерко); І казяться, лютують людомори — життя народів, миру вороги у фраках троглодити, а не люди (І. Гончаренко); Коли нових часів вандали Хазяйнували в цім краю (Одесі), Вони злочинно зруйнували Оселю страдницьку твою (Пушкіна) (М. Рильський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. варвар — ва́рвар іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. варвар — І БАРБАР дикун, бузувір, гун, вандал, канібал, нелюд; П. неук. Словник синонімів Караванського
  3. варвар — див. вандал Словник чужослів Павло Штепа
  4. варвар — ВА́РВАР див. ва́рвари. Словник української мови у 20 томах
  5. варвар — див. жорстокий Словник синонімів Вусика
  6. варвар — Спершу нейтральна назва чужинця, з часом набрала негативного звучання — представник ін., нижчої від грец., цивілізації. Універсальний словник-енциклопедія
  7. варвар — Ба́рбар і ва́рвар, -ра; -ри, -рів ва́рвар, -ра; -вари, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. варвар — ВА́РВАР див. варвари. Словник української мови в 11 томах
  9. варвар — Варвар, -ра м. Варваръ. Левиц. Пов. 316. Словник української мови Грінченка