1. Словник української мови Грінченка

варта

Варта, -ти

ж. Стража, караулъ; время стоянія на стражѣ, на часахъ. А варта заснула, пан приїхав- не чула. Чуб. V. 64. Перед палацом, де вона мешкала, стояла гострая варта. Чуб. II. 77. Всюди постановив варту, щоб ніхто вночі з табора не вештавсь. К. ЧР. 312. Прийде безщасна та варта, тра її одстояти. Рудч. Чп. 87. на варті. На часахъ. Ходять по двору на варті. ЗОЮР. І. 248. ум. вартонька.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. варта — (загін часто озброєних людей, призначений для охорони чогось) охорона, сторожа, чати, розм. караул, (прикордонна) застава, (для супроводу) (почесного) ескорт, (часто правопорушників) конвой. Словник синонімів Полюги
  2. варта — ва́рта іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. варта — ВАРТА – ВАХТА Варта. 1. Загін, група людей (переважно озброєних), що охороняють когось, щось; сторожа: стояти на варті, прикордонна варта, звільнити з-під варти; почесна варта (для вшанування когось). 2. Вартування: нічна варта, закінчувати варту. Вахта. Літературне слововживання
  4. варта — Сторожа, охорона, б.з. чата, (як супровід) конвой, (почесна) почет, сов. караул, (кінна) іст. об'їзд; (на кордоні) застава; (приміщення) вартівня, р. чатівня, г. вартарня; (дія) вартування, сторожування; вартонька; пор. ПІКЕТ, ПАТРУЛЬ. Словник синонімів Караванського
  5. варта — [варта] -тие, д. і м. -т'і Орфоепічний словник української мови
  6. варта — -и, ж. 1》 Загін, група людей (перев. озброєних), що охороняють кого-, що-небудь; сторожа. Почесна варта — група людей, вишикуваних для вшанування когось. 2》 Вартування, перебування десь протягом певного часу для охорони кого-, чого-небудь. Під вартою — під конвоєм; будучи заарештованим. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. варта — ВА́РТА, и, ж. 1. Загін, група людей (перев. озброєних), які охороняють кого-, що-небудь; сторожа. Вони подались на Джурджулешти, .. де, як кажуть, легше перехопитись через вузький Прут, легше обминути кордонну варту (М. Словник української мови у 20 томах
  8. варта — ва́рта цигарки без фільтру марки “Ватра” (Лучук) (ср) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. варта — див. вартовий Словник синонімів Вусика
  10. Варта — Р. у Польщі, найбільша притока Одри (права), довж. 808 км; часті повені; водосховище; через Нотець і Бидґощський канал з'єднана з Віслою; гол. м. на В.: Ченстохова, Познань, Гожув Вєлькопольський. Універсальний словник-енциклопедія
  11. варта — ВА́РТА (загін, група перев. озброєних людей, що охороняють кого-, що-небудь), ОХОРО́НА, ЧА́ТИ (ЧА́ТА рідше), КАРАУ́Л розм., СТОРО́ЖА заст.; КОНВО́Й, ЕСКО́РТ (перев. для супроводу когось). Біля штабного вагона.. стояла посилена варта (А. Словник синонімів української мови
  12. варта — ВА́РТА, и, ж. 1. Загін, група людей (переважно озброєних), що охороняють кого-, що-небудь; сторожа. Вони подались на Джурджулєшти, ..де, як кажуть, легше перехопитись через вузький Прут, легше обминути кордонну варту (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  13. варта — (нім. — чекати, вежа) Розташована на підвищеній місцевості сторожова башта. Архітектура і монументальне мистецтво