варта

ВА́РТА, и, ж.

1. Загін, група людей (перев. озброєних), які охороняють кого-, що-небудь; сторожа.

Вони подались на Джурджулешти, .. де, як кажуть, легше перехопитись через вузький Прут, легше обминути кордонну варту (М. Коцюбинський);

Цілий загін жовнірів – варта теж сиділа на окремих возах поміж хурами арештованих (Олесь Досвітній);

Їх [полонених] до штабу варта гонить (А. Малишко).

2. Вартування, охорона кого-, чого-небудь протягом певного часу.

Оце тільки вдосвіта вернувся [Юхим] з варти та й приліг на часинку (А. Головко);

При світлі каганця один козак роздягався, а другий вбирався на варту (Б. Антоненко-Давидович);

Тільки друга нічна зміна сторожі закінчувала свою варту, приходили сторожі денні (С. Скляренко).

Бра́ти / взя́ти під ва́рту (під аре́шт) див. бра́ти;

Звільня́ти (випуска́ти) / звільни́ти (ви́пустити) з-під ва́рти див. звільня́ти¹;

Здава́ти / зда́ти ва́рту (змі́ну, чергува́ння і т. ін.) див. здава́ти;

(1) На ва́рті, перев. зі сл. бути, стояти – для охорони кого-, чого-небудь.

Тієї ночі – вже в розташуванні батальйону – стояли мовчазно ми на варті довкруг полотна, довкруг сяйва, що тихо линуло до нас звідти, де босонога висока жінка легкою ходою йде з немовлям по хмарах... (О. Гончар);

(2) Під ва́ртою (під конво́єм) – у супроводі групи озброєних людей, що ведуть кого-небудь, охороняючи його або запобігаючи втечі.

Потім його відвели під конвоєм у рідне село (І. Франко);

Григорій пройшов під вартою за якихось двадцять кроків від неї (Л. Смілянський);

(3) Поче́сна ва́рта – група людей, вишикуваних для ушанування кого-небудь.

Міністр, тримаючи циліндра в руці, обійшов почесну варту, що стояла, як зелена стіна (Ю. Яновський);

Максим Нерчин стояв струнко в урочисто напруженій шерензі почесної варти (Н. Рибак);

Ста́вити / поста́вити ва́рту (сторо́жу, карау́л і т. ін.) див. ста́вити.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. варта — ва́рта іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. варта — ва́рта цигарки без фільтру марки “Ватра” (Лучук) (ср) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  3. Варта — Р. у Польщі, найбільша притока Одри (права), довж. 808 км; часті повені; водосховище; через Нотець і Бидґощський канал з'єднана з Віслою; гол. м. на В.: Ченстохова, Познань, Гожув Вєлькопольський. Універсальний словник-енциклопедія
  4. варта — (загін часто озброєних людей, призначений для охорони чогось) охорона, сторожа, чати, розм. караул, (прикордонна) застава, (для супроводу) (почесного) ескорт, (часто правопорушників) конвой. Словник синонімів Полюги
  5. варта — Сторожа, охорона, б.з. чата, (як супровід) конвой, (почесна) почет, сов. караул, (кінна) іст. об'їзд; (на кордоні) застава; (приміщення) вартівня, р. чатівня, г. вартарня; (дія) вартування, сторожування; вартонька; пор. ПІКЕТ, ПАТРУЛЬ. Словник синонімів Караванського
  6. варта — -и, ж. 1》 Загін, група людей (перев. озброєних), що охороняють кого-, що-небудь; сторожа. Почесна варта — група людей, вишикуваних для вшанування когось. 2》 Вартування, перебування десь протягом певного часу для охорони кого-, чого-небудь. Під вартою — під конвоєм; будучи заарештованим. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. варта — див. вартовий Словник синонімів Вусика
  8. варта — [варта] -тие, д. і м. -т'і Орфоепічний словник української мови
  9. варта — Варта, -ти ж. Стража, караулъ; время стоянія на стражѣ, на часахъ. А варта заснула, пан приїхав- не чула. Чуб. V. 64. Перед палацом, де вона мешкала, стояла гострая варта. Чуб. II. 77. Всюди постановив варту, щоб ніхто вночі з табора не вештавсь. К. ЧР. Словник української мови Грінченка
  10. варта — ВА́РТА, и, ж. 1. Загін, група людей (переважно озброєних), що охороняють кого-, що-небудь; сторожа. Вони подались на Джурджулєшти, ..де, як кажуть, легше перехопитись через вузький Прут, легше обминути кордонну варту (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  11. варта — (нім. — чекати, вежа) Розташована на підвищеній місцевості сторожова башта. Архітектура і монументальне мистецтво
  12. варта — ВА́РТА (загін, група перев. озброєних людей, що охороняють кого-, що-небудь), ОХОРО́НА, ЧА́ТИ (ЧА́ТА рідше), КАРАУ́Л розм., СТОРО́ЖА заст.; КОНВО́Й, ЕСКО́РТ (перев. для супроводу когось). Біля штабного вагона.. стояла посилена варта (А. Словник синонімів української мови
  13. варта — ВАРТА – ВАХТА Варта. 1. Загін, група людей (переважно озброєних), що охороняють когось, щось; сторожа: стояти на варті, прикордонна варта, звільнити з-під варти; почесна варта (для вшанування когось). 2. Вартування: нічна варта, закінчувати варту. Вахта. Літературне слововживання