вартий
ВА́РТИЙ, ВАРТ, а, е.
1. пред. Який заслуговує чого-небудь.
– Хіба ж я справді не варт, щоб до мене серце прилягло? (Марко Вовчок);
[Ганна:] Не варта ти того, щоб з тобою панькатися, не таке твоє лихо велике, як дурне! (М. Кропивницький);
Ти вартий кращої роботи (Леся Українка);
Аероплан у небі лине гордий, – Хіба він, справді, захвату не варт? (М. Рильський);
// кого, чого. Який своїми якостями цілком відповідає кому-, чому-небудь, може прирівнюватися до когось, чогось.
Я думаю, що страждання теперішнього часу нічого не варті супроти тієї слави, що має з'явитися в нас (Біблія. Пер. І. Огієнка);
[Міріам:] Се правда! Він ніколи не вважав на те, що з вас ніхто його не вартий (Леся Українка);
Земля різна .. Інша десятина двох варта (А. Головко).
2. пред. Який має певну цінність, коштує що-небудь.
– В Палажки брови, як шнурочки; моргне, ніби вогнем сипне. Одна брова варта вола, другій брові й ціни нема (І. Нечуй-Левицький);
Зо мною скрізь [у Відні] возяться так, наче я й справді щось варт (М. Коцюбинський);
Так заощадила вона вже .. чверть того, чого був вартий Корж (З. Тулуб).
3. Потрібний, важливий.
Погляньте на гайвороння, що не сіють, не жнуть, нема в них комори, ні клуні, проте Бог їх годує. Скільки ж більше за птахів ви варті! (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Що ж вдієте, коли цензура повикидала з неї [книги] усе найбільш цінне, найбільш варте (М. Коцюбинський).
◇ (1) Ва́ртий за́ходу – який виправдовує чиї-небудь вимоги, витрати і т. ін.; підходящий.
Треба б щоб хоч хто-небудь .. взявся і за популярну літературу, а до того в напрямку, котрий би справді був вартий заходу, тобто в такому, котрий би переносив у нарід думки передової інтелігенції (М. Драгоманов);
– Я хочу вирушити з вами у мандрівку – далеку, нелегку, проте варту заходу (із журн.);
(2) Ва́ртий ува́ги – який заслуговує того, щоб бути об'єктом турботи, клопоту, яких-небудь зусиль і т. ін.; важливий, цінний чимсь.
Ви вже нас, шановний Іване Семеновичу, не забудьте, бо наша мета двічі варта уваги (М. Коцюбинський);
Запорожець з-посеред семикласників, після тримісячних спостережень, виділив двох юнаків своїх літ, які здалися йому вартими його уваги (Ф. Бурлака);
(3) Не ва́ртий (не варт) до́брого (пу́тнього) сло́ва:
а) який утратив свою цінність, перестав цікавити кого-небудь або не заслуговує на чию-небудь увагу.
Не варт він [панич] слова путнього, не варт того, щоб ради його [нього] ми сьогодні, як дурні, цілий день бігали, нишпорили! (Панас Мирний);
Кожен засватаний парубок, кожна дівчина, що подала рушники, втрачали раптом в її очах ціну, не варті були доброго слова (М. Коцюбинський);
б) дуже поганий, непривабливий.
– Там така школа, що просто тьфу! Доброго слова не варта (О. Кониський);
Полонені [фашисти] являли картину, не варту путнього слова (О. Довженко);
(4) Не ва́ртий (не варт) [і] ви́їденого яйця́ (ви́шкварки, ді́рки з бу́блика, фу́нта кло́ччя, то́рби сі́чки і т. ін.) – яким можна знехтувати; який не має жодного значення.
– Ваша гвардія не варта фунта клоччя. Маєте гармати? Полковник здвигнув раменами (І. Франко);
Коли вони [народовці] думають, що така самостійність неможлива, то тоді і ціла їх балаканка про всяку іншу самостійність не варта й торби січки (І. Франко);
– Агроном не мусить його цікавити. Плювать йому на агронома з його копійчаними таємницями, що, напевне, виїденого яйця не варті (О. Слісаренко);
Я був у Сосонці, розмовляв з народом, з товаришем Колядою, і знаю, що ця справа не варта дірки з бублика (М. Зарудний);
Уся Терехівка засміє Гуляйвітра. А взагалі, справа вишкварки не варта. Даремно він бідкався (В. Дрозд);
(5) Не ва́ртий (не варт) [і] [ла́маного] гроша́ (карбо́ванця, [щерба́тої] копі́йки, шага́, ше́ляга, [мі́дного] п'ятака́) [в база́рний день]:
а) нікчемний, зовсім поганий, ні на що не здатний (перев. про людину).
В здоровому тілі здорова душа, Та часто буває не варта гроша (І. Франко);
І все через того бахура, що й сам з шкурою не варт карбованця!.. (М. Коцюбинський);
Обурювало Карпа Сидоровича те, що якась там Варка,.. яка, на його компетентний погляд, мідного п'ятака не варта, так оця Варка задрипана насмілилася жити в покоях його зятя (М. Хвильовий);
Сам я – людина паскудна, ламаного гроша не варта в базарний день (В. Логвиненко);
Хто не знає, не плекає, не береже мови своєї матері – матері-українки, матері-росіянки, естонки, казашки, француженки, – той і ламаного шеляга не варт (з публіц. літ.);
б) який не має жодної цінності або втратив своє значення; який не заслуговує на увагу.
[Ганна Хмельницька:] Були вони колись князі, а тепер шага не вартий на Україні здрібнілий, та заниділий, та захуджений рід князів Соломирецьких (І. Нечуй-Левицький);
– Досить глянути ось на цю піщугу, щоб зрозуміти тутешнє хліборобство, що ламаного шеляга не варте (Олесь Досвітній);
Твоя затія – п'ятака ламаного не варта (І. Рябокляч);
Звичайно, всі дурниці про вплив дядька на племінницю і про використання Богдани ворогом не варті щербатої копійки (П. Загребельний);
в) несправжній, нещирий, неглибокий (про почуття).
Коли ж посміє Каргат сказати про свої почуття вже завтра, то це означатиме, що й щербатої копійки ті почуття не варті (Ю. Шовкопляс);
(6) Не ва́ртий (не варт) [і] ні́гтя (мізи́нця) чийого, кого – нікчемний, набагато гірший порівняно з іншим, недостойний кого-небудь.
[Ганна:] Ховатимеш очі від людей та щоразу оглядатимешся, щоб яка-небудь мерзота, котра не варта твого нігтя, не осоромила тебе привселюдно! (М. Кропивницький);
Хіба вона [Нюра] варта Ясногорської? Мізинця не варта... Ми з вогню не вилазимо, а Нюра наша більше за кавалерами бігає... (О. Гончар);
– Кому ноги миєш? Якомусь босяку? Та він твого мізинця не вартий! (І. Григурко);
Одне́ (оди́н, одно́) о́дного ва́рті (рідко ва́ртий) <�Одна́ о́дної ва́рта> див. оди́н;
(7) Чого́ ва́ртий (варт, рідше варту́є) – уживається для вираження високого ступеня якої-небудь властивості, ознаки і т. ін. або обурення чи захоплення чим-небудь.
– Красуня! Справжня красуня! Там одні очі чого варті: як зорі! (І. Нечуй-Левицький);
А сам “доктор” Ікрамов чого вартий! Проглянув я його діагнози – і сміх і гріх (Б. Антоненко-Давидович);
До мене з хусткою вв'язався [Чорне Сало]: “Візьми та й візьми, для тебе увесь Кам'янець обнишпорив, поки таку знайшов. Одні китиці чого варті!” (М. Стельмах);
Вона думала – довго не зможе заснути, все ж таки вечір видався напруженим, як, до речі, взагалі майже весь грудень, одна пригода з Оксаною чого вартувала (А. Кокотюха).
Значення в інших словниках
- вартий — ва́ртий прикметник Орфографічний словник української мови
- вартий — І ВАРТ (чого) гідний, сил. достогідний, д. вартний, сов. достойний; У ФР. цінний, коштовний, вартісний, важливий, сил. повновартий. Словник синонімів Караванського
- вартий — варт, -а, -е. 1》 у знач. присудка.Який заслуговує чогось. || Який своїми якостями цілком відповідає кому-, чому-небудь. 2》 у знач. присудка. Який має певну цінність, коштує щось. 3》 Потрібний, важливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вартий — ва́ртий: ◊ пса ва́ртий → пес Лексикон львівський: поважно і на жарт
- вартий — ВА́РТИЙ присудк. сл. (який має певну цінність), ВАРТ, КО́ШТУЄ. В Палажки брови, як шнурочки.. Одна брова варта вола, другій брові ціни нема (І. Нечуй-Левицький); Той дрібний факт, що трапився сьогодні, коли його взяти окремо, голим, нічого не варт (М. Словник синонімів української мови
- вартий — Ва́ртий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вартий — ВА́РТИЙ, ВАРТ, а, е. 1. у знач. присудка. Який заслуговує чогось. — Хіба ж я справді не варт, щоб до мене серце прилягло? (Вовчок, VI, 1956, 280); [Ганна:] Не варта ти того, щоб з тобою панькатися, не таке твоє лихо велике, як дурне! (Кроп. Словник української мови в 11 томах
- вартий — Вартий см. варт. Словник української мови Грінченка