1. Словник синонімів Караванського

вартий

І ВАРТ (чого) гідний, сил. достогідний, д. вартний, сов. достойний; У ФР. цінний, коштовний, вартісний, важливий, сил. повновартий.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вартий — ва́ртий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. вартий — варт, -а, -е. 1》 у знач. присудка.Який заслуговує чогось. || Який своїми якостями цілком відповідає кому-, чому-небудь. 2》 у знач. присудка. Який має певну цінність, коштує щось. 3》 Потрібний, важливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вартий — ВА́РТИЙ, ВАРТ, а, е. 1. пред. Який заслуговує чого-небудь. – Хіба ж я справді не варт, щоб до мене серце прилягло? (Марко Вовчок); [Ганна:] Не варта ти того, щоб з тобою панькатися, не таке твоє лихо велике, як дурне! (М. Словник української мови у 20 томах
  4. вартий — ва́ртий: ◊ пса ва́ртий → пес Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. вартий — ВА́РТИЙ присудк. сл. (який має певну цінність), ВАРТ, КО́ШТУЄ. В Палажки брови, як шнурочки.. Одна брова варта вола, другій брові ціни нема (І. Нечуй-Левицький); Той дрібний факт, що трапився сьогодні, коли його взяти окремо, голим, нічого не варт (М. Словник синонімів української мови
  6. вартий — Ва́ртий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. вартий — ВА́РТИЙ, ВАРТ, а, е. 1. у знач. присудка. Який заслуговує чогось. — Хіба ж я справді не варт, щоб до мене серце прилягло? (Вовчок, VI, 1956, 280); [Ганна:] Не варта ти того, щоб з тобою панькатися, не таке твоє лихо велике, як дурне! (Кроп. Словник української мови в 11 томах
  8. вартий — Вартий см. варт. Словник української мови Грінченка