варта
ВА́РТА, и, ж.
1. Загін, група людей (переважно озброєних), що охороняють кого-, що-небудь; сторожа.
Вони подались на Джурджулєшти, ..де, як кажуть, легше перехопитись через вузький Прут, легше обминути кордонну варту (Коцюб., І, 1955, 147);
[Кармелюк:] Кушнірук, постав на шляху варту (Вас., III, 1960, 183);
Їх [полонених] до штабу варта гонить (Мал., II, 1956, 130);
Цілий загін жовнірів — варта теж сиділа на окремих возах поміж хурами арештованих (Досв., Вибр., 1959, 77).
Поче́сна ва́рта — група людей, вишикуваних для вшанування когось.
Максим Нерчин стояв струнко в урочисто-напруженій шерензі почесної варти (Рибак, Час.., 1960, 8);
Міністр, тримаючи циліндра в руці, обійшов почесну варту, що стояла, як зелена стіна (Ю. Янов., II, 1958, 111).
2. Вартування, перебування десь протягом певного часу для охорони кого-, чого-небудь.
Маршалківська сторожа здавала нічну варту і повільно зводила міст на річці (Тулуб, Людолови, І, 1957, 6);
Тільки друга нічна зміна сторожі закінчувала свою варту, приходили сторожі денні (Скл., Святослав, 1959, 28);
Оце тільки вдосвіта вернувся [Юхим] з варти та й приліг на часинку (Головко, II, 1957, 332).
З-під ва́рти звільни́ти (ви́пустити і т. ін.) — надати свободи заарештованому.
Одну тільки Марію Кожушну присудили на три роки умовно і з-під варти звільнили (Головко, II, 1957, 185);
На ва́рті бу́ти (стоя́ти і т. ін.) — охороняти кого-, що-небудь.
Десяцькі зостались коло куреня на варті на цілу ніч (Н.-Лев., II, 1956, 235);
Ніч зайшла темна, ходжу я на варті, стережу добро (Ю. Янов., І, 1958, 37);
Солдат на варті. Од багнета відбитий промінь в трави ліг (Сос., Солов. далі, 1957, 93);
*Образно. В простих людей вселивши віру, моя велика сторона завжди стоїть на варті миру (Уп., Вітчизна миру, 1951, 82);
Під ва́ртою — під конвоєм; будучи заарештованим.
Григорій пройшов під вартою за якихось двадцять кроків від неї (Сміл., Пов. і опов., 1949, 100);
Під ва́рту взя́ти — позбавити на певний час свободи; заарештувати.
[Оксана:] Візьміть під варту його. У трюм ведіть (Корн., І, 1955, 62);
Килигей наказав взяти офіцера під варту (Гончар, Таврія.., 1957, 319).
Значення в інших словниках
- варта — (загін часто озброєних людей, призначений для охорони чогось) охорона, сторожа, чати, розм. караул, (прикордонна) застава, (для супроводу) (почесного) ескорт, (часто правопорушників) конвой. Словник синонімів Полюги
- варта — ва́рта іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- варта — ВАРТА – ВАХТА Варта. 1. Загін, група людей (переважно озброєних), що охороняють когось, щось; сторожа: стояти на варті, прикордонна варта, звільнити з-під варти; почесна варта (для вшанування когось). 2. Вартування: нічна варта, закінчувати варту. Вахта. Літературне слововживання
- варта — Сторожа, охорона, б.з. чата, (як супровід) конвой, (почесна) почет, сов. караул, (кінна) іст. об'їзд; (на кордоні) застава; (приміщення) вартівня, р. чатівня, г. вартарня; (дія) вартування, сторожування; вартонька; пор. ПІКЕТ, ПАТРУЛЬ. Словник синонімів Караванського
- варта — [варта] -тие, д. і м. -т'і Орфоепічний словник української мови
- варта — -и, ж. 1》 Загін, група людей (перев. озброєних), що охороняють кого-, що-небудь; сторожа. Почесна варта — група людей, вишикуваних для вшанування когось. 2》 Вартування, перебування десь протягом певного часу для охорони кого-, чого-небудь. Під вартою — під конвоєм; будучи заарештованим. Великий тлумачний словник сучасної мови
- варта — ВА́РТА, и, ж. 1. Загін, група людей (перев. озброєних), які охороняють кого-, що-небудь; сторожа. Вони подались на Джурджулешти, .. де, як кажуть, легше перехопитись через вузький Прут, легше обминути кордонну варту (М. Словник української мови у 20 томах
- варта — ва́рта цигарки без фільтру марки “Ватра” (Лучук) (ср) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- варта — див. вартовий Словник синонімів Вусика
- Варта — Р. у Польщі, найбільша притока Одри (права), довж. 808 км; часті повені; водосховище; через Нотець і Бидґощський канал з'єднана з Віслою; гол. м. на В.: Ченстохова, Познань, Гожув Вєлькопольський. Універсальний словник-енциклопедія
- варта — ВА́РТА (загін, група перев. озброєних людей, що охороняють кого-, що-небудь), ОХОРО́НА, ЧА́ТИ (ЧА́ТА рідше), КАРАУ́Л розм., СТОРО́ЖА заст.; КОНВО́Й, ЕСКО́РТ (перев. для супроводу когось). Біля штабного вагона.. стояла посилена варта (А. Словник синонімів української мови
- варта — (нім. — чекати, вежа) Розташована на підвищеній місцевості сторожова башта. Архітектура і монументальне мистецтво
- варта — Варта, -ти ж. Стража, караулъ; время стоянія на стражѣ, на часахъ. А варта заснула, пан приїхав- не чула. Чуб. V. 64. Перед палацом, де вона мешкала, стояла гострая варта. Чуб. II. 77. Всюди постановив варту, щоб ніхто вночі з табора не вештавсь. К. ЧР. Словник української мови Грінченка