1. Словник української мови Грінченка

ввіритися

Звірятися, -ря́юся, -єшся

сов. в. ввіритися, -рюся, -ришся, гл.

1) Удостовѣряться, удостовѣриться. Як побачив, тоді тілько звірився, що то брехня. Брацл. у.

2) Довѣряться, довѣриться, положиться. Мали пани на Вкраїні добрі оборонці, звірилися сотникові уманському Гонті. Макс. 126.

3) Терять, потерять довѣріе. Сим. IV.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ввіритися — вві́ритися 1 дієслово доконаного виду довіритися вві́ритися 2 дієслово доконаного виду переконатися Орфографічний словник української мови
  2. ввіритися — I див. ввірятися. II див. увіритися II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ввіритися — ВВІ́РИТИСЯ¹ див. ввіря́тися¹. ВВІ́РИТИСЯ² див. уві́ритися². Словник української мови у 20 томах
  4. ввіритися — вві́ритися нога́м. Швидко побігти, втекти. — Данилко прослизнув до другої землянки і, коли вже не стало чути кроків, ввірився ногам (П. Панч); — Сльоза, почекай. Та же я зостаюся сама! Але Сльоза, увібравши голову в гострі плечі, ніби переляканий заєць, уже ввірився ногам (П. Панч). Фразеологічний словник української мови
  5. ввіритися — ДОВІРЯ́ТИ кому (ставитися до когось із довір'ям), ДОВІРЯ́ТИСЯ, ВІ́РИТИ, ЙНЯ́ТИ ВІ́РУ (ВІ́РИ), ПОКЛАДА́ТИСЯ на кого, ЗВІРЯ́ТИСЯ на кого, НАДІ́ЯТИСЯ на кого; ВВІРЯ́ТИ (УВІРЯ́ТИ) кому, на кого, ВВІРЯ́ТИСЯ (УВІРЯ́ТИСЯ), СПУСКА́ТИСЯ на кого, розм. Словник синонімів української мови
  6. ввіритися — ВВІ́РИТИСЯ¹ див. ввіря́тися. ВВІ́РИТИСЯ² див. уві́ритися². Словник української мови в 11 томах