ввіритися

ДОВІРЯ́ТИ кому (ставитися до когось із довір'ям), ДОВІРЯ́ТИСЯ, ВІ́РИТИ, ЙНЯ́ТИ ВІ́РУ (ВІ́РИ), ПОКЛАДА́ТИСЯ на кого, ЗВІРЯ́ТИСЯ на кого, НАДІ́ЯТИСЯ на кого; ВВІРЯ́ТИ (УВІРЯ́ТИ) кому, на кого, ВВІРЯ́ТИСЯ (УВІРЯ́ТИСЯ), СПУСКА́ТИСЯ на кого, розм. (віддавати себе на чиюсь волю). — Док.: дові́ритися, пойня́ти (пойми́ти заст.) ві́ру (ві́ри), покла́стися, положи́тися рідше зві́ритися, понаді́ятися, вві́рити (уві́рити), вві́ритися (уві́ритися), спусти́тися. У сім'ї Козачуків Юрко вважався майже рідним. Він міг заходити, коли завгодно, йому в усьому довіряли, на нього покладалися (М. Ю. Тарновський); — Довіряйтесь лікарям, фельдшерам, не приховуйте від них хворих! (О. Гончар); — Викиньте все з голови і звіртесь на мене. Ви мені вірите чи ні, чорт забери! (О. Довженко); — Я ніколи нічим не криюся. Кожному правду кажу... І ви мене давно, здається, за такого знаєте. Чого ж ви тепер віри не ймете! (Панас Мирний); — Чи ти на Мирона свого надієшся? А він, думаєш, там, на заробітках, не заглядається на когось? (М. Стельмах); — О, на мене можете ввіряти, — одказала Надя, — в мене язик мов на припоні (А. Кримський); Добре було старому Макусі, що увірився дочці, та ще й розумній (Г. Квітка-Основ'яненко); (Хуса:) Старенька вже не здужає ходити, а на рабинь спуститися не можна у догляді за матір'ю (Леся Українка).

ПЕРЕКОНА́ТИСЯ (дійти певного висновку, повірити в щось на підставі доказів, спостережень, роздумів тощо), ДОКОНА́ТИСЯ діал.; ПЕРЕСВІ́ДЧИТИСЯ, ПРИСВІ́ДЧИТИСЯ діал., ДОСВІ́ДЧИТИСЯ діал., ДОСВІ́ДЧИТИ діал., ДОСВІДИ́ТИ діал. (зваживши на факти, врахувавши досвід); УПЕ́ВНИТИСЯ (ВПЕ́ВНИТИСЯ), ЗАПЕ́ВНИТИСЯ, ДОПЕ́ВНИТИСЯ рідше, ЗВІ́РИТИСЯ рідше, УВІ́РИТИСЯ (ВВІ́РИТИСЯ) діал. (здобути певність). — Недок.: переко́нуватися, пересві́дчуватися, присві́дчуватися, упевня́тися (впевня́тися), упе́внюватися (впе́внюватися), запевня́тися (запе́внюватися), допевнятися (допевнюватися), звіря́тися, увіря́тися (ввіря́тися). Бійці, які бачили немало трофейних коней, здобутих у ворога — бельгійських, французьких, угорських, — переконалися, що все-таки найвитриваліші коні — це наші (О. Гончар); Йому хотілося забігти ріпників несподівано, невидимо, щоб доконатися, як вони роблять (І. Франко); Лукія давно пересвідчилася — не на користь дочці пішли батьківські турботи, піклування (К. Гордієнко); Присвідчилися, що земля круглобока (Словник Б. Грінченка); Перебираючись з місця на місце, він забрів аж на Бессарабію і досвідчивсь, що в забродських ватагах багато вербівських втікачів (І. Нечуй-Левицький); — Се я сам досвідив. Лиш мертвець та сліпець Може буть проти неї (жіночої краси) надійний борець (І. Франко); Маляр упевнився, що у Тараса Григоровича є хист до малювання, і погодився його вчити (І. Кириленко); — Мені припоручено обдивитися паєштські виноградники, щоб запевнитися, чи вільні вони від філоксери (М. Коцюбинський); (Мичковський:) Свати збираються до вас сьогодня, хотять допевнитись, чи все готове до весілля? (І. Карпенко-Карий); А що вона відьма, то я в цьому добре звірилась, бо, де вона ступить, за нею слідком жаби скачуть (І. Нечуй-Левицький); Про Опанаса не чуть й не чуть, так що всі увірились, що Опанаса нема на світі (Грицько Григоренко).