1. Фразеологічний словник української мови

ввіритися

вві́ритися нога́м. Швидко побігти, втекти. — Данилко прослизнув до другої землянки і, коли вже не стало чути кроків, ввірився ногам (П. Панч); — Сльоза, почекай. Та же я зостаюся сама! Але Сльоза, увібравши голову в гострі плечі, ніби переляканий заєць, уже ввірився ногам (П. Панч).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ввіритися — вві́ритися 1 дієслово доконаного виду довіритися вві́ритися 2 дієслово доконаного виду переконатися Орфографічний словник української мови
  2. ввіритися — I див. ввірятися. II див. увіритися II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ввіритися — ВВІ́РИТИСЯ¹ див. ввіря́тися¹. ВВІ́РИТИСЯ² див. уві́ритися². Словник української мови у 20 томах
  4. ввіритися — ДОВІРЯ́ТИ кому (ставитися до когось із довір'ям), ДОВІРЯ́ТИСЯ, ВІ́РИТИ, ЙНЯ́ТИ ВІ́РУ (ВІ́РИ), ПОКЛАДА́ТИСЯ на кого, ЗВІРЯ́ТИСЯ на кого, НАДІ́ЯТИСЯ на кого; ВВІРЯ́ТИ (УВІРЯ́ТИ) кому, на кого, ВВІРЯ́ТИСЯ (УВІРЯ́ТИСЯ), СПУСКА́ТИСЯ на кого, розм. Словник синонімів української мови
  5. ввіритися — ВВІ́РИТИСЯ¹ див. ввіря́тися. ВВІ́РИТИСЯ² див. уві́ритися². Словник української мови в 11 томах
  6. ввіритися — Звірятися, -ря́юся, -єшся сов. в. ввіритися, -рюся, -ришся, гл. 1) Удостовѣряться, удостовѣриться. Як побачив, тоді тілько звірився, що то брехня. Брацл. у. 2) Довѣряться, довѣриться, положиться. Словник української мови Грінченка