1. Словник української мови Грінченка

верещати

Вереща́ти, -щу́, -щи́ш

гл. Рѣзко, пронзительно кричать, визжать, пищать. І кричить, верещить, против діда не мовчить. н. п. Жаба кричить, верещить, а кухарь на рожні до кухні її тащить. Ном. № 1222.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. верещати — вереща́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. верещати — [веиреишчатие] -шчу, -шчиш, -шчиемо, -шчиете; нак. -шчи, -шч'іт' Орфоепічний словник української мови
  3. верещати — -щу, -щиш, недок., розм. 1》 Пронизливо, різко кричати, пищати, вищати. || Дуже голосно співати, щебетати. 2》 перен. Видавати різкі, пронизливі звуки, скрипіння (від тертя металевих, дерев'яних та інших предметів). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. верещати — ВЕРЕЩА́ТИ, щу́, щи́ш, недок., розм. 1. Пронизливо, різко кричати, пищати, вищати. Хлопець верещав не своїм голосом (І. Нечуй-Левицький); Верещить на возі порося, пришнуроване до драбини мотузкою (Остап Вишня); Дівчатка аж верещали від захоплення... Словник української мови у 20 томах
  5. верещати — див. кричати Словник синонімів Вусика
  6. верещати — КРИЧА́ТИ (видавати крик), ЯЧА́ТИ розм.; РЕПЕТУВА́ТИ розм., ЗІПА́ТИ розм., ДЕ́РТИСЯ (ДРА́ТИСЯ) розм., ПЕРЕРИВА́ТИСЯ розм., ВЕРЕДИ́ТИСЯ діал., ФУ́КАТИ діал. (сильно, голосно); ГОРЛА́ТИ розм., ГОРЛА́НИТИ розм., ГОРЛОПА́НИТИ розм., ГВАЛТУВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. верещати — Вереща́ти, -рещу́, -щи́ш, -щи́ть, -ща́ть; вереща́чи Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. верещати — ВЕРЕЩА́ТИ, щу́, щи́ш, недок., розм. 1. Пронизливо, різко кричати, пищати, вищати. Хлопець верещав не своїм голосом (Н.-Лев., ІІІ, 1956, 202); Дівчатка аж верещали від захоплення, стрибали навколо сосни (Збан., Між.. Словник української мови в 11 томах