1. Словник української мови Грінченка

верховик

Верховик, -ка

м.

1) Сѣверный вѣтеръ.

2) Всадникъ, верховой. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. верховик — верхови́к іменник чоловічого роду, істота вершник діал. Орфографічний словник української мови
  2. верховик — -а, ч., діал. Верховий вітер. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. верховик — ВЕРХОВИ́К, а́, ч. 1. діал. Вершник. По іподрому на шаленій швидкості промчався верховик (із журн.). 2. розм. Верховий вітер. Перші тривалі верховики бувають на Байкалі в середині серпня (з газ.). 3. іст. Козак із Верхнього Дону. Словник української мови у 20 томах
  4. верховик — див. вершник; вітер; керівник Словник синонімів Вусика
  5. верховик — ВЕ́РШНИК (людина, що їде верхи на коні), ВЕРХІВЕ́ЦЬ, ЇЗДЕ́ЦЬ, НАЇ́ЗНИК, ВЕРХОВИ́Й, КІ́ННИЙ рідко, ВЕ́РХІВЕНЬ рідко, ВЕ́РШЕНЬ рідко, КОМО́ННИК заст., ВЕРХОВИ́К діал., ЇЗДУ́Н діал.; ДЖИГІ́Т (умілий і вправний їздець); КІННО́ТНИК, КАВАЛЕРИ́СТ, КІ́ННИК розм. Словник синонімів української мови
  6. верховик — ВЕРХОВИ́К, а́, ч., діал. Вершник. Словник української мови в 11 томах