верховик
ВЕРХОВИ́К, а́, ч.
1. діал. Вершник.
По іподрому на шаленій швидкості промчався верховик (із журн.).
2. розм. Верховий вітер.
Перші тривалі верховики бувають на Байкалі в середині серпня (з газ.).
3. іст. Козак із Верхнього Дону.
Саме визначальна роль українського допливу в пониззя Дону привела до появи тут донського козацтва, спровокувала утворення двох ядер останнього як підґрунтя для подальшого поділу донської спільноти на низовиків та верховиків (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- верховик — верхови́к іменник чоловічого роду, істота вершник діал. Орфографічний словник української мови
- верховик — -а, ч., діал. Верховий вітер. Великий тлумачний словник сучасної мови
- верховик — див. вершник; вітер; керівник Словник синонімів Вусика
- верховик — ВЕ́РШНИК (людина, що їде верхи на коні), ВЕРХІВЕ́ЦЬ, ЇЗДЕ́ЦЬ, НАЇ́ЗНИК, ВЕРХОВИ́Й, КІ́ННИЙ рідко, ВЕ́РХІВЕНЬ рідко, ВЕ́РШЕНЬ рідко, КОМО́ННИК заст., ВЕРХОВИ́К діал., ЇЗДУ́Н діал.; ДЖИГІ́Т (умілий і вправний їздець); КІННО́ТНИК, КАВАЛЕРИ́СТ, КІ́ННИК розм. Словник синонімів української мови
- верховик — ВЕРХОВИ́К, а́, ч., діал. Вершник. Словник української мови в 11 томах
- верховик — Верховик, -ка м. 1) Сѣверный вѣтеръ. 2) Всадникъ, верховой. Миргор. у. Слов. Д. Эварн. Словник української мови Грінченка