1. Словник української мови Грінченка

вибавляти

Вибавля́ти, -ля́ю, -єш

сов. в. вибавити, -влю, -виш, гл.

1) Избавлять, избавить, спасать, спасти. Ти мене вибавив од смерти, а я тебе. Рудч. Ск. І. 73.

2) Выводить, вывести, уничтожать, уничтожить. Вибав плямки. Кропива заклюнулась у вишняку, так треба вибавити. Ном. № 1313. Він вибавляв кукіль з жита. Борз. у. Як вітрець повіє, росоньку висушить, а з мого серденька жалю не вибавить. Грин. Ш. 408.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вибавляти — вибавля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вибавляти — (траву) викорінювати, виводити, виполювати; (від смерти) рятувати, вирятовувати; пор. ВИНИЩУВАТИ, ВИГУБЛЮВАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. вибавляти — див. вибавити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вибавляти — ВИБАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́БАВИТИ, влю, виш; мн. ви́бавлять; док. 1. кого і без прям. дод. Рятувати кого-небудь або допомагати комусь позбутися чогось неприємного. Милостиня від смерті вибавляє, вона усякий гріх очищає (з публіц. літ. Словник української мови у 20 томах
  5. вибавляти — див. нищити Словник синонімів Вусика
  6. вибавляти — ВИРУЧА́ТИ (допомагати комусь у скрутному становищі), РЯТУВА́ТИ, ВИРЯТО́ВУВАТИ, ЗАРЯТО́ВУВАТИ, ВРЯТО́ВУВАТИ (УРЯТО́ВУВАТИ), ВИЗВОЛЯ́ТИ, ВИБАВЛЯ́ТИ, ВИПЛУ́ТУВАТИ рідше, ВИВО́ЗИТИ розм. — Док. Словник синонімів української мови
  7. вибавляти — ВИБАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́БАВИТИ, влю, виш; мн. ви́бавлять; док., перех. 1. Рятувати кого-небудь або допомагати комусь позбутися чогось неприємного. Вона була тією, котра з-поміж цілого гурту знайомих і чужих вибавила мене одна від смерті (Коб. Словник української мови в 11 томах