1. Словник української мови у 20 томах

вибавляти

ВИБАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́БАВИТИ, влю, виш; мн. ви́бавлять; док.

1. кого і без прям. дод. Рятувати кого-небудь або допомагати комусь позбутися чогось неприємного.

Милостиня від смерті вибавляє, вона усякий гріх очищає (з публіц. літ.);

Вона була тією, котра з-поміж цілого гурту знайомих і чужих вибавила мене одна від смерті (О. Кобилянська);

Я .. виїду знов у Крим на цілу зиму, якщо який нещасний случай [випадок] не вибавить мене від сього заслання (Леся Українка).

2. кого. Те саме, що ба́вити 1.

Анна, немов рибина на вiтрi, висушена та зав'ялена... та i як такою не будеш, коли сама мусиш орати i сiяти, косити.., бiгати вечорами до читальнi на Ступинi проповiдi, вибавляти внучат (Р. Федорів);

– Я його вибавив, виплекав, викохав, я його мови й молитви вчив (Б. Лепкий).

3. що. Виводити, знищувати.

Отаман завважив, що ні вітри, ні дощі не вибавили духу згарища (В. Шкляр);

Аби вибавити з тканини чи паперу парафінову пляму, треба пропрасувати її через кілька шарів пористого паперу гарячою праскою (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вибавляти — вибавля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вибавляти — (траву) викорінювати, виводити, виполювати; (від смерти) рятувати, вирятовувати; пор. ВИНИЩУВАТИ, ВИГУБЛЮВАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. вибавляти — див. вибавити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вибавляти — див. нищити Словник синонімів Вусика
  5. вибавляти — ВИРУЧА́ТИ (допомагати комусь у скрутному становищі), РЯТУВА́ТИ, ВИРЯТО́ВУВАТИ, ЗАРЯТО́ВУВАТИ, ВРЯТО́ВУВАТИ (УРЯТО́ВУВАТИ), ВИЗВОЛЯ́ТИ, ВИБАВЛЯ́ТИ, ВИПЛУ́ТУВАТИ рідше, ВИВО́ЗИТИ розм. — Док. Словник синонімів української мови
  6. вибавляти — ВИБАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́БАВИТИ, влю, виш; мн. ви́бавлять; док., перех. 1. Рятувати кого-небудь або допомагати комусь позбутися чогось неприємного. Вона була тією, котра з-поміж цілого гурту знайомих і чужих вибавила мене одна від смерті (Коб. Словник української мови в 11 томах
  7. вибавляти — Вибавля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. вибавити, -влю, -виш, гл. 1) Избавлять, избавить, спасать, спасти. Ти мене вибавив од смерти, а я тебе. Рудч. Ск. І. 73. 2) Выводить, вывести, уничтожать, уничтожить. Вибав плямки. Словник української мови Грінченка