1. Словник української мови Грінченка

виговорювати

Виговорювати, -рюю, -єш

сов. в. виговорити, -рю, -риш, гл.

1) Выговаривать, выговорить, упрекать, упрекнуть. Шкадронний і давай йому виговорювать: за що се, діду, ти мене цураєшся? Стор. І. 238. Звісно, я йому виговорю, що вони голі, на відданню, а ти їм нічого не придбав. Г. Барв. 292.

2) Высказывать, высказать. Що говорять, то й виговорять. Ном. № 7810.

3) Заговаривать, заговорить (о знахарскомъ заговорѣ). КС. 1883. VII. 587. Виговорити.... рабу Божому (уроки). Мнж. 152.

4) Выговаривать, выговорить, включить въ договоръ, въ условіе. см. виговоряти.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виговорювати — вигово́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. виговорювати — -юю, -юєш, недок., виговорити, -рю, -риш, док. 1》 неперех.Дорікати комусь, висловлюючи невдоволення його діями, поведінкою і т. ін. 2》 перех. Говорячи, переконуючи в чомусь, домагатися одержання чого-небудь для власної або чиєїсь вигоди. 3》 перех., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виговорювати — див. корити Словник чужослів Павло Штепа
  4. виговорювати — ВИГОВО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ГОВОРИТИ, рю, риш, док. 1. кому. Дорікати комусь, висловлюючи незадоволення його діями, поведінкою і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  5. виговорювати — див. говорити; дорікати; лаяти Словник синонімів Вусика
  6. виговорювати — ДОКОРЯ́ТИ кому, розм. кого (виражати своє незадоволення комусь з певного приводу, звинувачувати когось у чомусь), ДОРІКА́ТИ, ЗАКИДА́ТИ кому що, КОРИ́ТИ кого, КАРТА́ТИ кого, ГА́НИТИ кого, ВИГОВО́РЮВАТИ кому, ВІДЧИ́ТУВАТИ кого, ВИЧИ́ТУВАТИ... Словник синонімів української мови
  7. виговорювати — ВИГОВО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ГОВОРИТИ, рю, риш, док. 1. неперех. Дорікати комусь, висловлюючи незадоволення його діями, поведінкою і т. ін. Словник української мови в 11 томах