виговорювати

Значення в інших словниках

1. виговорювати — вигово́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. виговорювати — -юю, -юєш, недок., виговорити, -рю, -риш, док. 1》 неперех.Дорікати комусь, висловлюючи невдоволення його діями, поведінкою і т. ін. 2》 перех. Говорячи, переконуючи в чомусь, домагатися одержання чого-небудь для власної або чиєїсь вигоди. 3》 перех., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. виговорювати — ВИГОВО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ГОВОРИТИ, рю, риш, док. 1. кому. Дорікати комусь, висловлюючи незадоволення його діями, поведінкою і т. ін. Словник української мови у 20 томах
4. виговорювати — див. говорити; дорікати; лаяти Словник синонімів Вусика
5. виговорювати — ДОКОРЯ́ТИ кому, розм. кого (виражати своє незадоволення комусь з певного приводу, звинувачувати когось у чомусь), ДОРІКА́ТИ, ЗАКИДА́ТИ кому що, КОРИ́ТИ кого, КАРТА́ТИ кого, ГА́НИТИ кого, ВИГОВО́РЮВАТИ кому, ВІДЧИ́ТУВАТИ кого, ВИЧИ́ТУВАТИ... Словник синонімів української мови
6. виговорювати — ВИГОВО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ГОВОРИТИ, рю, риш, док. 1. неперех. Дорікати комусь, висловлюючи незадоволення його діями, поведінкою і т. ін. Словник української мови в 11 томах
7. виговорювати — Виговорювати, -рюю, -єш сов. в. виговорити, -рю, -риш, гл. 1) Выговаривать, выговорить, упрекать, упрекнуть. Шкадронний і давай йому виговорювать: за що се, діду, ти мене цураєшся? Стор. І. 238. Словник української мови Грінченка