1. Словник чужослів Павло Штепа

корити

Бештати, вибештувати, вибештати, повибештувати, збештувати, збештати, позбештувати, побештати, ганити, виганювати, виганити, повиганювати, доганювати, доганити, подоганювати, зганювати, зганити, позганювати, поганити, ганьбити, виганьблювати, виганьбити, повиганьблювати, зганьблювати, зганьбити, позганьблювати, уганьблювати, уганьбити, повганьблювати, гудити, вигуджувати, вигудити, повигуджувати, загуджувати, загудити, позагуджувати, згуджувати, згудити, позгуджувати, погудити, дорікати, дорікти, дорікнути, подорікати, дотинати, дотнути, дотяти, подотйнати, закидувати, закидати, закинути, картати, скартати, покартати, кобенити, викобенити, покобенити, скобенити, коренити, викоренити, покоренити, скоренити, лаяти, вилаяти, злаяти, налаяти, облаяти, полаяти, розлаяти, сварити, висварювати, висварити, повисварювати, зісварювати, зісварити, позісварювати, насварювати, насварити, понасварювати, посварювати, посварити, соромити, висоромлювати, висоромити, повисоромлювати, засоромлювати, засоромити, позасоромлювати, зісоромлювати, зісоромити, позісоромлювати, насоромлювати, насоромити, понасоромлювати, усоромлювати, усоромити, повсоромлювати, урікати, урікти, урікнути, поврікати, зурікати, зурікнути, позурікати, шпетити, вишпетити, зішпетити, пошпетити, див. страмити, ругати

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. корити — кори́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. корити — Скоряти, підкоряти; р. КАРТАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. корити — див. дорікати; лаяти Словник синонімів Вусика
  4. корити — -рю, -риш, недок., перех. 1》 Те саме, що картати; докоряти, дорікати комусь. 2》 рідко. Примушувати покоритися; скоряти. 3》 діал. Схиляти в покорі (голову, чоло). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. корити — КОРИ́ТИ, рю́, ри́ш, недок. 1. кого. Те саме, що карта́ти; докоряти, дорікати комусь. Видко було, що тим сміхом корив він Зіньку за те, що вона прийняла подарунок од чужого чоловіка (О. Словник української мови у 20 томах
  6. корити — ДОКОРЯ́ТИ кому, розм. кого (виражати своє незадоволення комусь з певного приводу, звинувачувати когось у чомусь), ДОРІКА́ТИ, ЗАКИДА́ТИ кому що, КОРИ́ТИ кого, КАРТА́ТИ кого, ГА́НИТИ кого, ВИГОВО́РЮВАТИ кому, ВІДЧИ́ТУВАТИ кого, ВИЧИ́ТУВАТИ... Словник синонімів української мови
  7. корити — КОРИ́ТИ, рю́, ри́ш, недок., перех. 1. Те саме, що карта́ти; докоряти, дорікати комусь. Видко було, що тим сміхом корив він Зіньку за те, що вона прийняла подарунок од чужого чоловіка (Стор., І, 1957, 234); Ой, не кори мене, любий, за мрії про славу (Л. Словник української мови в 11 томах
  8. корити — Кори́ти, -рю́, -ри́ш гл. 1) Покорять. Річ твоя тиха, а корила всю Україну. О. 1861. III. 16. 2) Упрекать, укорять. Зміев. у. Прислухайся — що старі про мене казатимуть: чи будуть хвалити, чи корити. Кв. І. 49. Словник української мови Грінченка