корити
КОРИ́ТИ, рю́, ри́ш, недок.
1. кого. Те саме, що карта́ти; докоряти, дорікати комусь.
Видко було, що тим сміхом корив він Зіньку за те, що вона прийняла подарунок од чужого чоловіка (О. Стороженко);
Ой, не кори мене, любий, за мрії про славу (Леся Українка);
Корила [княгиня] думками Мстиславичів, які недолюблювали Володимира (К. Гриневичева);
Коли посідали вечеряти, Остап корив батька за необачність (К. Гордієнко);
– Либонь чи не всі за те не раз та й не два мене корили, що вчора я про смутнії речі розповідати загадував і тим до плачу вас доводив (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).
2. кого і без прям. дод. Примушувати покоритися; скоряти.
Що більше корило кріпаків – чи речі, чи арапник Олексія Івановича? Певно, що одно другому допомагало (Панас Мирний);
[Iнгiгерда:] Як непомiтно старiсть наступила... Уста ще свiжi, очi молодi, А вже нема в душi тiєї сили, Яка колись людей менi корила, Коли сама судила я вождiв... (І. Кириленко);
Тільки людський закон, освячений тим урочистим вінчанням, настійливо переконував, що вона дружина лікаря, і це корило (Іван Ле).
3. що, діал. Схиляти в покорі (голову, чоло).
В серці твоїм хай горить Огнем могутнім гордість благородна, Перед ніким чола щоб не корить (І. Франко).
Значення в інших словниках
- корити — кори́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- корити — Скоряти, підкоряти; р. КАРТАТИ. Словник синонімів Караванського
- корити — див. дорікати; лаяти Словник синонімів Вусика
- корити — -рю, -риш, недок., перех. 1》 Те саме, що картати; докоряти, дорікати комусь. 2》 рідко. Примушувати покоритися; скоряти. 3》 діал. Схиляти в покорі (голову, чоло). Великий тлумачний словник сучасної мови
- корити — Бештати, вибештувати, вибештати, повибештувати, збештувати, збештати, позбештувати, побештати, ганити, виганювати, виганити, повиганювати, доганювати, доганити, подоганювати, зганювати, зганити, позганювати, поганити, ганьбити, виганьблювати... Словник чужослів Павло Штепа
- корити — ДОКОРЯ́ТИ кому, розм. кого (виражати своє незадоволення комусь з певного приводу, звинувачувати когось у чомусь), ДОРІКА́ТИ, ЗАКИДА́ТИ кому що, КОРИ́ТИ кого, КАРТА́ТИ кого, ГА́НИТИ кого, ВИГОВО́РЮВАТИ кому, ВІДЧИ́ТУВАТИ кого, ВИЧИ́ТУВАТИ... Словник синонімів української мови
- корити — КОРИ́ТИ, рю́, ри́ш, недок., перех. 1. Те саме, що карта́ти; докоряти, дорікати комусь. Видко було, що тим сміхом корив він Зіньку за те, що вона прийняла подарунок од чужого чоловіка (Стор., І, 1957, 234); Ой, не кори мене, любий, за мрії про славу (Л. Словник української мови в 11 томах
- корити — Кори́ти, -рю́, -ри́ш гл. 1) Покорять. Річ твоя тиха, а корила всю Україну. О. 1861. III. 16. 2) Упрекать, укорять. Зміев. у. Прислухайся — що старі про мене казатимуть: чи будуть хвалити, чи корити. Кв. І. 49. Словник української мови Грінченка