1. Словник української мови Грінченка

корити

Кори́ти, -рю́, -ри́ш

гл.

1) Покорять. Річ твоя тиха, а корила всю Україну. О. 1861. III. 16.

2) Упрекать, укорять. Зміев. у. Прислухайся — що старі про мене казатимуть: чи будуть хвалити, чи корити. Кв. І. 49.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. корити — кори́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. корити — Скоряти, підкоряти; р. КАРТАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. корити — див. дорікати; лаяти Словник синонімів Вусика
  4. корити — -рю, -риш, недок., перех. 1》 Те саме, що картати; докоряти, дорікати комусь. 2》 рідко. Примушувати покоритися; скоряти. 3》 діал. Схиляти в покорі (голову, чоло). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. корити — Бештати, вибештувати, вибештати, повибештувати, збештувати, збештати, позбештувати, побештати, ганити, виганювати, виганити, повиганювати, доганювати, доганити, подоганювати, зганювати, зганити, позганювати, поганити, ганьбити, виганьблювати... Словник чужослів Павло Штепа
  6. корити — КОРИ́ТИ, рю́, ри́ш, недок. 1. кого. Те саме, що карта́ти; докоряти, дорікати комусь. Видко було, що тим сміхом корив він Зіньку за те, що вона прийняла подарунок од чужого чоловіка (О. Словник української мови у 20 томах
  7. корити — ДОКОРЯ́ТИ кому, розм. кого (виражати своє незадоволення комусь з певного приводу, звинувачувати когось у чомусь), ДОРІКА́ТИ, ЗАКИДА́ТИ кому що, КОРИ́ТИ кого, КАРТА́ТИ кого, ГА́НИТИ кого, ВИГОВО́РЮВАТИ кому, ВІДЧИ́ТУВАТИ кого, ВИЧИ́ТУВАТИ... Словник синонімів української мови
  8. корити — КОРИ́ТИ, рю́, ри́ш, недок., перех. 1. Те саме, що карта́ти; докоряти, дорікати комусь. Видко було, що тим сміхом корив він Зіньку за те, що вона прийняла подарунок од чужого чоловіка (Стор., І, 1957, 234); Ой, не кори мене, любий, за мрії про славу (Л. Словник української мови в 11 томах