корити
кори́ти
-рю, -риш, недок., перех.
1》 Те саме, що картати; докоряти, дорікати комусь.
2》 рідко. Примушувати покоритися; скоряти.
3》 діал. Схиляти в покорі (голову, чоло).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- корити — кори́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- корити — Скоряти, підкоряти; р. КАРТАТИ. Словник синонімів Караванського
- корити — див. дорікати; лаяти Словник синонімів Вусика
- корити — Бештати, вибештувати, вибештати, повибештувати, збештувати, збештати, позбештувати, побештати, ганити, виганювати, виганити, повиганювати, доганювати, доганити, подоганювати, зганювати, зганити, позганювати, поганити, ганьбити, виганьблювати... Словник чужослів Павло Штепа
- корити — КОРИ́ТИ, рю́, ри́ш, недок. 1. кого. Те саме, що карта́ти; докоряти, дорікати комусь. Видко було, що тим сміхом корив він Зіньку за те, що вона прийняла подарунок од чужого чоловіка (О. Словник української мови у 20 томах
- корити — ДОКОРЯ́ТИ кому, розм. кого (виражати своє незадоволення комусь з певного приводу, звинувачувати когось у чомусь), ДОРІКА́ТИ, ЗАКИДА́ТИ кому що, КОРИ́ТИ кого, КАРТА́ТИ кого, ГА́НИТИ кого, ВИГОВО́РЮВАТИ кому, ВІДЧИ́ТУВАТИ кого, ВИЧИ́ТУВАТИ... Словник синонімів української мови
- корити — КОРИ́ТИ, рю́, ри́ш, недок., перех. 1. Те саме, що карта́ти; докоряти, дорікати комусь. Видко було, що тим сміхом корив він Зіньку за те, що вона прийняла подарунок од чужого чоловіка (Стор., І, 1957, 234); Ой, не кори мене, любий, за мрії про славу (Л. Словник української мови в 11 томах
- корити — Кори́ти, -рю́, -ри́ш гл. 1) Покорять. Річ твоя тиха, а корила всю Україну. О. 1861. III. 16. 2) Упрекать, укорять. Зміев. у. Прислухайся — що старі про мене казатимуть: чи будуть хвалити, чи корити. Кв. І. 49. Словник української мови Грінченка