1. Словник української мови Грінченка

видирати

Видирати, -раю, -єш

сов. в. видерти, -деру, -реш, гл.

1) Вырывать, вырвать, отдирать, отодрать. Червону китайку з-під жупана видирає. Макс.

2) Отнимать, отнять силою. Або дай, або видеру. Ном. № 1078. Вовкові барана з горла не видереш. Ном. № 4852.

3) Брать, взять изъ птичьяго гнѣзда или звѣриной норы яйца или дѣтенышей. Чуб. I. 59. Не видирай ластівок — гріх. Харьк. г. Видрали лисенят. О. 1861. V. 70. То-же о доставаніи раковь изъ ихъ норъ. А що ви робите, хлопці? — Раків видираємо з-під круч. О. 1861. XI. 114.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. видирати — видира́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. видирати — -аю, -аєш, недок., видерти і видрати, -деру, -дереш, док., перех. 1》 Рвучи, відділяти, відокремлювати що-небудь од цілого. || Витягати, виймати з чогось в'язкого, липкого. || перен. Діставати, знаходити з труднощами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. видирати — ВИДИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ДЕРТИ, ВИ́ДРАТИ, деру, дереш, док. 1. що. Рвучи, відділяти, відокремлювати частину чогось або щось прикріплене, прибите і т. ін.; виривати. – Може, тато в такий мороз якраз десь у хаті гріється. Словник української мови у 20 томах
  4. видирати — див. дряпати; рвати Словник синонімів Вусика
  5. видирати — ви́дерти (повидира́ти, ви́дряпати, ви́драти) / видира́ти (видря́пувати) о́чі (лайл. баньки́). 1. кому і без додатка. Жорстоко покарати або побити кого-небудь, захищаючи себе, власні інтереси або заступаючись за когось. Фразеологічний словник української мови
  6. видирати — ВИРИВА́ТИ (смикаючи, витягати, виймати що-небудь звідкись, із чогось), РВА́ТИ, ВИСМИ́КУВАТИ, ВИСМИКА́ТИ, ВИДИРА́ТИ, ВИСКУ́БУВАТИ, ВИША́РПУВАТИ розм.; ВИПРУ́ЧУВАТИ, ВИПРУЧА́ТИ (перев. про руки, ноги); ВИЩИ́ПУВАТИ (перев. про рослини). — Док. Словник синонімів української мови
  7. видирати — Видира́ти, -дира́ю, -дира́єш; ви́дерти, -деру, -дереш, -деруть; ви́дер, -дерла, -дерли; ви́дерши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. видирати — ВИДИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ДЕРТИ і ВИ́ДРАТИ, деру, дереш, док., перех. 1. Рвучи, відділяти, відокремлювати що-небудь від цілого. — Півнику-братику, відчини! Як не відчиниш, віконце видеру, борщик виїм і тебе візьму (Укр.. Словник української мови в 11 томах