1. Словник української мови Грінченка

визнавати

Визнавати, -знаю, -єш

сов. в. визнати, -знаю, -єш, гл.

1) Узнавать, узнать, разузнать, развѣдывать, развѣдать. Знайшли у його замок, та по тому й визнали, що він украв гроші у скрині. Волч. у. Оце недавно дитину вбила молодиця, то другої неділі й визнали. Харьк.

2) Заявлять, заявить, признавать, исповѣдывать. Коли визнаватимеш устами твоїми Господа Ісуса. Первое посл. ан. Павла Римл. X. 9. Не так було б мені свою праву руку одрубати важко, як тую правду визнати, вимовити. МВ. (О. 1862. І. 80).

3) Признаваться, признаться, сознаваться, сознаться, свидѣтельствовать, давать показаніе. Хто такий дурний буде, щоб сам на себе визнавав таке (що вбив). МВ. (О. 1862. I. 103).

4) Предсказывать, предсказать, предназначать, предназначить. Уже ся все те збуло, що визнано було. Чуб. ІІІ. 327.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. визнавати — визнава́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. визнавати — (ким) вважати <�мати> за кого; (гріх) зізнаватися у чому; (хиби) УСВІДОМЛЮВАТИ; (догми) сповідувати, дотримувати|ся> чого; (за краще що зробити) віддавати перевагу чому; (заслуги чиї) ІД. схиляти чоло перед ким. Словник синонімів Караванського
  3. визнавати — -наю, -наєш, недок., визнати, -аю, -аєш, док. 1》 перех. Вважати дійсним, законним, стверджувати своєю згодою, позитивним ставленням право на існування кого-, чого-небудь. 2》 перех. і неперех., також із спол. що. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. визнавати — ВИЗНАВА́ТИ, наю́, нає́ш, недок., ВИ́ЗНАТИ, аю, аєш, док. 1. кого, що. Вважати кого-, що-небудь дійсним, справжнім, законним. Не люблю я масла, не визнаю його за харч (з переказу); Ринкова економіка, до якої ми хочемо перейти, визнає тільки одні ціни... Словник української мови у 20 томах
  5. визнавати — ВВАЖА́ТИ (УВАЖА́ТИ) ким, чим, яким, за кого-що (ставити на рівень із ким-, чим-небудь, прирівнювати до когось, чогось, ВИЗНАВА́ТИ, ПРИЗНАВА́ТИ, ЛІЧИ́ТИ рідко, ПРИЙМА́ТИ (за кого-що), МА́ТИ розм., ПОЧИ́ТУВАТИ заст., ПОЧИТА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
  6. визнавати — ВИЗНАВА́ТИ, наю́, нає́ш, недок., ВИ́ЗНАТИ, аю, аєш, док. 1. перех. Вважати дійсним, законним, стверджувати своєю згодою, позитивним ставленням право на існування кого-, чого-небудь. Хто визнає боротьбу класів, той не може не визнавати громадянських воєн.. Словник української мови в 11 томах