визнавати

(ким) вважати <�мати> за кого; (гріх) зізнаватися у чому; (хиби) УСВІДОМЛЮВАТИ; (догми) сповідувати, дотримувати|ся> чого; (за краще що зробити) віддавати перевагу чому; (заслуги чиї) ІД. схиляти чоло перед ким.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

визнавати — визнава́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
визнавати — -наю, -наєш, недок., визнати, -аю, -аєш, док. 1》 перех. Вважати дійсним, законним, стверджувати своєю згодою, позитивним ставленням право на існування кого-, чого-небудь. 2》 перех. і неперех., також із спол. що. Великий тлумачний словник сучасної мови
визнавати — ВИЗНАВА́ТИ, наю́, нає́ш, недок., ВИ́ЗНАТИ, аю, аєш, док. 1. кого, що. Вважати кого-, що-небудь дійсним, справжнім, законним. Не люблю я масла, не визнаю його за харч (з переказу); Ринкова економіка, до якої ми хочемо перейти, визнає тільки одні ціни... Словник української мови у 20 томах
визнавати — ВВАЖА́ТИ (УВАЖА́ТИ) ким, чим, яким, за кого-що (ставити на рівень із ким-, чим-небудь, прирівнювати до когось, чогось, ВИЗНАВА́ТИ, ПРИЗНАВА́ТИ, ЛІЧИ́ТИ рідко, ПРИЙМА́ТИ (за кого-що), МА́ТИ розм., ПОЧИ́ТУВАТИ заст., ПОЧИТА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
визнавати — ВИЗНАВА́ТИ, наю́, нає́ш, недок., ВИ́ЗНАТИ, аю, аєш, док. 1. перех. Вважати дійсним, законним, стверджувати своєю згодою, позитивним ставленням право на існування кого-, чого-небудь. Хто визнає боротьбу класів, той не може не визнавати громадянських воєн.. Словник української мови в 11 томах
визнавати — Визнавати, -знаю, -єш сов. в. визнати, -знаю, -єш, гл. 1) Узнавать, узнать, разузнать, развѣдывать, развѣдать. Знайшли у його замок, та по тому й визнали, що він украв гроші у скрині. Волч. у. Оце недавно дитину вбила молодиця, то другої неділі й визнали. Словник української мови Грінченка