1. Словник української мови Грінченка

викушувати

Викушувати, -шую, -єш

сов. в. викусити, -шу, -сиш, гл. Выкусывать, выкусить. Бодай тобі здох той півень, — викусив око. Рудч. Ск. І. 38.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. викушувати — вику́шувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. викушувати — -ую, -уєш, недок., викусити, -ушу, -усиш, док., перех. Кусаючи, виривати, виймати частину з чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. викушувати — ВИКУ́ШУВАТИ, шую, шуєш, недок., ВИ́КУСИТИ, ушу, усиш, док., що. Кусаючи, виривати, виймати щось із чого-небудь. Семен почав пити варену з миски і край у мисці викусив (Б. Грінченко). Словник української мови у 20 томах
  4. викушувати — Вику́шувати, -шую, -шуєш; ви́кусити, -кушу, -кусиш, -сять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. викушувати — ВИКУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КУСИТИ, ушу, усиш, док., перех. Кусаючи, виривати, виймати частину з чого-небудь. Семен почав пити варену з миски і край у мисці викусив (Гр., Без хліба, 1958, 71). Словник української мови в 11 томах