викушувати
ВИКУ́ШУВАТИ, шую, шуєш, недок., ВИ́КУСИТИ, ушу, усиш, док., що.
Кусаючи, виривати, виймати щось із чого-небудь.
Семен почав пити варену з миски і край у мисці викусив (Б. Грінченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- викушувати — вику́шувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- викушувати — -ую, -уєш, недок., викусити, -ушу, -усиш, док., перех. Кусаючи, виривати, виймати частину з чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- викушувати — Вику́шувати, -шую, -шуєш; ви́кусити, -кушу, -кусиш, -сять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- викушувати — ВИКУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КУСИТИ, ушу, усиш, док., перех. Кусаючи, виривати, виймати частину з чого-небудь. Семен почав пити варену з миски і край у мисці викусив (Гр., Без хліба, 1958, 71). Словник української мови в 11 томах
- викушувати — Викушувати, -шую, -єш сов. в. викусити, -шу, -сиш, гл. Выкусывать, выкусить. Бодай тобі здох той півень, — викусив око. Рудч. Ск. І. 38. Словник української мови Грінченка