1. Словник української мови Грінченка

виливати

Вилива́ти, -ва́ю, -єш

сов. в. вилити, -ллю, -ллєш, гл. Выливать, вылить; изливать, излить. Дешеву юшку на двір виливають, а дорогу поїдають. Ном. № 10537. За карії оченята, за чорнії брови серце рвалося, сміялось, впливало мову. Шевч. 4. Бач, на що здалися карі оченята, щоб під чужим тином сльози виливать. Шевч. 80. На Андрея виливають воском, оливом. О. 1861. X. 48. як з воску вилив. Хорошо, аккуратно сдѣлать вещь. Мнж. 171.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виливати — вилива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. виливати — -аю, -аєш, недок., вилити, -ллю, -ллєш і рідко вилляти, -лляю, -лляєш, док., перех. 1》 Видаляти назовні з посуду, з певної заглибини і т. ін. яку-небудь рідину. 2》 перен., у чому, чим, у що. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виливати — ВИЛИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ЛИТИ, ллю, ллєш, рідко ВИ́ЛЛЯТИ, ллю, ллєш, док. 1. що. Видаляти назовні з посуду, з певної заглибини і т. ін. яку-небудь рідину. Він, сьому випивши восьмуху, Послідки з кварти виливав (І. Словник української мови у 20 томах
  4. виливати — вилива́ти: ◊ вилива́ти сльози = сльоза Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. виливати — вилива́ти / ви́лити жовч. Виявляти чим-небудь недоброзичливість, неприязнь, злобу (перев. у розмові). Кобра ще довго виливав свою жовч, але його ніхто не слухав (О. Слісаренко); Є двоє-троє колег по лікарні, які знаходять час не вдовольнятися становищем . Фразеологічний словник української мови
  6. виливати — ВИГАНЯ́ТИ (змушувати когось іти, виходити геть, залишати приміщення, місце, місцевість і т. ін.), ПРОГАНЯ́ТИ, ВИГО́НИТИ, ГНА́ТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИСТАВЛЯ́ТИ, ПРОГО́НИТИ рідше, ВИПРОВОДЖА́ТИ розм., ВИКИДА́ТИ розм., НАГАНЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. виливати — Вилива́ти, -ва́ю, -ва́єш, -ва́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. виливати — ВИЛИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ЛИТИ, ллю, ллєш і рідко ВИ́ЛЛЯТИ, лляю, лляєш, док., перех. 1. Видаляти назовні з посуду, з певної заглибини і т. ін. яку-небудь рідину. Він, сьому випивши восьмуху, Послідки з кварти виливав (Котл. Словник української мови в 11 томах