1. Словник української мови Грінченка

вимивати

Вимива́ти, -ва́ю, -єш

сов. в. вимити, -мию, -єш, гл. Вымывать, вымыть. Не вимили біле личко слізоньки дівочі. Шевч. 27.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вимивати — вимива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вимивати — -аю, -аєш, недок., вимити, -ию, -иєш, док., перех. 1》 Миючи, робити кого-, що-небудь чистим. 2》 Розмиваючи землю, ґрунт, утворювати заглибину, яр і т. ін. || Розмиваючи ґрунт, виносити з нього або відкривати щось. 3》 хім. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вимивати — ВИМИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́МИТИ, ию, иєш, док. 1. кого, що. Миючи, робити кого-, що-небудь чистим. Насипала [Аниця] в миску студеного борщу, поставила на стіл, а сама стала горнець вимивати (Л. Словник української мови у 20 томах
  4. вимивати — див. вишкрібати; мити; чистити Словник синонімів Вусика
  5. вимивати — МИ́ТИ кого, що і без додатка (очищати від бруду водою або іншою рідиною), ВИМИВА́ТИ, БА́НИТИ діал.; ПОЛОСКА́ТИ (перев. речі, посуд); ЗМИВА́ТИ (з чогось); ВІДМИВА́ТИ (від чогось); ШАРУВА́ТИ розм., ВИШАРО́ВУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. вимивати — ВИМИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́МИТИ, ию, иєш, док., перех. 1. Миючи, робити кого-, що-небудь чистим. Насипала [Аниця] в миску студеного борщу, поставила на стіл, а сама стала горнець вимивати (Март., Тв. Словник української мови в 11 томах