1. Словник української мови Грінченка

вимочувати

Вимочувати, -чую, -єш

сов. в. вимочити, -чу, -чиш, гл. Вымачивать, вымочить.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вимочувати — вимо́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вимочувати — -ую, -уєш, недок., вимочити, -чу, -чиш, док., перех. 1》 Робити що-небудь зовсім мокрим; намочувати. 2》 Тримаючи що-небудь у воді, у якійсь рідині, наповнюючи щось водою, якоюсь рідиною, змінювати повні його властивості (робити м'якшим... Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вимочувати — ВИМО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́МОЧИТИ, чу, чиш, док., що. 1. Робити що-небудь мокрим; намочувати. Леа вимочувала ганчірку в калюжі і радісно витирала все в хатині (Ю. Словник української мови у 20 томах
  4. вимочувати — ВИМО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́МОЧИТИ, чу, чиш, док., перех. 1. Робити що-небудь зовсім мокрим; намочувати. — Та коли нарешті я зволікся з ліжка і вимочив голову в воді, мені почала вертати пам’ять прожитої ночі (Фр., IV, 1950, 287). Словник української мови в 11 томах