вимочувати
ВИМО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́МОЧИТИ, чу, чиш, док., що.
1. Робити що-небудь мокрим; намочувати.
Леа вимочувала ганчірку в калюжі і радісно витирала все в хатині (Ю. Покальчук);
– Та коли нарешті я зволікся з ліжка і вимочив голову в воді, мені почала вертати пам'ять прожитої ночі (І. Франко);
* Образно. Навіть найбагатші володарі землі зараз вимочують свої чуби й голови в політиці (М. Стельмах).
2. у чому і без дод. Тримаючи що-небудь у рідині, наповнюючи якоюсь рідиною, змінювати його певні властивості (робити м'якшим, позбавляти деяких речовин, запаху і т. ін.).
Щоб одігнати запах риби, його [м'ясо білого ведмедя] треба було б вимочувати в оцті (М. Трублаїні);
Треба в'ялити [кропиву] на сонці, вимочувати в живиці, в олії, сукати, смолити (О. Бердник);
Нову діжку треба вимочить добре, щоб огірки не пахли (М. Коцюбинський).
3. Занурюючи що-небудь у рідину, поступово вибирати її звідкись.
Грубезними своїми пальчищами вичавлював [батько] з намоченої намітки кров і все вимочував та вимочував залите нею око (У. Самчук);
– П'яниці не тільки ті, що калюжі одежею вимочують (Ю. Мушкетик).
Значення в інших словниках
- вимочувати — вимо́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вимочувати — -ую, -уєш, недок., вимочити, -чу, -чиш, док., перех. 1》 Робити що-небудь зовсім мокрим; намочувати. 2》 Тримаючи що-небудь у воді, у якійсь рідині, наповнюючи щось водою, якоюсь рідиною, змінювати повні його властивості (робити м'якшим... Великий тлумачний словник сучасної мови
- вимочувати — ВИМО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́МОЧИТИ, чу, чиш, док., перех. 1. Робити що-небудь зовсім мокрим; намочувати. — Та коли нарешті я зволікся з ліжка і вимочив голову в воді, мені почала вертати пам’ять прожитої ночі (Фр., IV, 1950, 287). Словник української мови в 11 томах
- вимочувати — Вимочувати, -чую, -єш сов. в. вимочити, -чу, -чиш, гл. Вымачивать, вымочить. Словник української мови Грінченка