1. Словник української мови Грінченка

випадковий

Випадковий, -а, -е

Случайный. Щирість у нас річ випадкова, що якось несамохіть виявляється. Г. Барв. 378.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. випадковий — (який іноді трапляється) принагідний, непостійний, книжн. оказіональний, (зненацька) несподіваний, нежданий, неочікуваний, непередбачуваний, діал. припадковий // перший-ліпший. Словник синонімів Полюги
  2. випадковий — випадко́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. випадковий — -а, -е. 1》 Який стався несподівано, непередбачено. || Перший-ліпший, який трапився, з'явився де-небудь за збігом обставин. || Який став ким-, чим-небудь непередбачено, несподівано. Випадкова куля. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. випадковий — ВИПАДКО́ВИЙ, а, е. 1. Який стався несподівано, непередбачено. Cправді невідомо, як довго відкладала б Ольга цю серйозну розмову сама з собою, коли б не випадкова зустріч .. Словник української мови у 20 томах
  5. випадковий — ВИПАДКО́ВИЙ (який буває або трапляється іноді, непостійно, час від часу), ПРИНАГІ́ДНИЙ, НЕПОСТІ́ЙНИЙ, ОКАЗІОНА́ЛЬНИЙ книжн.; ШАЛЕ́НИЙ розм. (про кулю, снаряд і т. ін. — який випадково залетів куди-небудь, влучив у кого-, що-небудь). Словник синонімів української мови
  6. випадковий — ВИПАДКО́ВИЙ, а, е. 1. Який стався несподівано, непередбачено. І справді невідомо, як довго відкладала б Ольга цю серйозну розмову сама з собою, коли б не випадкова зустріч.. з Бронком Завадою (Вільде, Сестри.. Словник української мови в 11 томах