випадковий

ВИПАДКО́ВИЙ, а, е.

1. Який стався несподівано, непередбачено.

Cправді невідомо, як довго відкладала б Ольга цю серйозну розмову сама з собою, коли б не випадкова зустріч .. з Бронком Завадою (Ірина Вільде);

// Перший-ліпший, який трапився, з'явився де-небудь за збігом обставин.

Собаки нишпорили разом із своїми “сотрудніками”, накидаючись на випадкових людей (І. Багряний);

У літню пору з Києва до Трипілля їздили по Дніпру, а зимою треба було наймати візника або користуватися випадковою підводою (Ф. Бурлака);

Тамара хвилювалася. Ця людина знала її батька! Значить, не випадковий полонений переховується у Йосипа Васильовича (А. Хижняк);

// Який став ким-, чим-небудь непередбачено, несподівано.

Вона вже майже не слухала випадкового співбесідника, думаючи про своє (Л. Дмитерко).

2. Не зумовлений якими-небудь закономірностями, такий, що виник без певних причин.

Поява польського пана могла бути й випадковою, але козаки з власного досвіду знали, що з неї мало не завжди починалися прикрості [прикрощі] (З. Тулуб);

В основу деяких метафоричних назв лягли випадкові асоціації, що виникли в конкретних, невідомих нам життєвих ситуаціях (з наук. літ.);

Випадковий збіг обставин;

// Який став ким-небудь, опинився десь без належного на це права, без достатніх підстав.

– Всі, хто виграв у війні, – чужі мені, хто нажився в ній грабунками, вигадками, випадково, хто нажив чини, випадкові посади і ордени випадкові (О. Довженко);

Я подумала, що, певне, оця дівчина випадкова в цих стінах (М. Чабанівський);

Газетних ортодоксів у нас не траплялось, усі люди випадкові в журналістиці (В. Дрозд).

3. Який буває або трапляється іноді, непостійно, несистематично, час від часу.

Майбородиха вже не знаходила й випадкової роботи для Галецької (І. Нечуй-Левицький);

Армія варта того, аби мати свій гарантований, а не випадковий ефір на державному телеканалі (з газ.).

4. Який складається з різних, мало пов'язаних між собою частин, речей, зібраних без певного принципу.

Краще було б, якби Ви самі намітили якийсь план, систему і відповідно до того теми [творів]. Тоді б видання такого роду не мали б характеру чогось випадкового, не зв'язаного одною ідеєю (М. Коцюбинський);

Видно, з чужого плеча, куплене [пальто] за півціни в магазині випадкових речей (М. Руденко).

5. філос. Який ґрунтується на випадковості (у 4 знач.).

Методи теорії ймовірностей, математичної статистики і теорії випадкових процесів використовують у фізиці (з наук. літ.).