1. Словник української мови Грінченка

випадати

Випадати, -даю, -єш

сов. в. випасти, -ду, -деш, гл.

1) Выпадать, выпасть. Аж. очі випадають, так голова болить. Ном. № 10046. Як рак з кошеля випав, так багачеві таляр з калити. Ном. № 13371. Вітер і сніг випадає, чумак в полі пропадає. Рудч. Чп. 238. Випав сак і тому бідному. Ном. № 2108.

2) Случаться, случиться, приходиться. Випало мені якось бути у його в хаті. Така мені доля гірка випала. МВ. (О. 1862. ІІІ. 47). О. Гервасієві саме тоді випала дорога. Св. Л. 94. Яке коли нещастя випаде. Драг. 75. випадає. а) Случается, приходится. Чи гавкає Рябко, чи мовчки ніччу спить, — все випада таки Рябка притьмом побить. Г. Арт. (О. 1861. III. 85). не випадає. Не слѣдуетъ, не приходится, неприлично. Рудч. Ск. І. 124. Мені не випадає так казать. Волын. г. б) Значить, слѣдовательно, выходить. Випада, ви усі три були дурні, а вона розумна. Грин. II. 275. Коли се все зробиш як слід, — ти, випада, розумний. Грин. II. 276.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. випадати — Випада́ти: — в окр. значенні: вибігати [52] Словник з творів Івана Франка
  2. випадати — (падати з чого-небудь) вивалюватися, вилітати, вириватися, (під час руху) висковзати, (про щось рідке) випорскувати; (про волосся, пір'я) вилазити, облазити. Словник синонімів Полюги
  3. випадати — випада́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  4. випадати — Випада́ти, безособ. Треба, варто, належиться. На кождий спосіб випадає нашим послам і впливовим патріотам нав'язувати з польскшіи послами і другими провідниками Поляків частійші зносини (Б., 1895, 38, 2) // пол. wypada - безособ., випадає, треба, варто, належиться. Українська літературна мова на Буковині
  5. випадати — Траплятися, бувати, приключатися, д. <�при>лучатися, дк. скоїтися, статися, пригодитися; (з рук) падати Словник синонімів Караванського
  6. випадати — -аю, -аєш, недок., випасти, -аду, -адеш, док. 1》 Падати з чого-небудь, звідкись назовні. || Унаслідок ослаблення, захворювання і т. ін. не триматися (про зуби, волосся). || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. випадати — ВИПАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ПАСТИ, аду, адеш, док. 1. Падати з чого-небудь, звідкись назовні. З розв'язаної торби Січкаря випадає хлібина (М. Стельмах); В неї руки дрижали і гребінець трохи не випав з рук перед дзеркалом (І. Словник української мови у 20 томах
  8. випадати — випада́ти відповідати суспільним чи моральним нормам (ср, ст): Хто знає, чи то випадає, аби ви його боронили (Шухевич); Я тобі зара скажу, шо випадає, а шо не випадає (Авторка); Як гарно, Даро... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. випадати — (-аю, -аєш) недок.; мол., жрм. Сміятися. ПСУМС, 13. Словник жарґонної лексики української мови
  10. випадати — Виходити, з'являтися несподівано, траплятися Словник застарілих та маловживаних слів
  11. випадати — вали́тися (леті́ти, па́дати) з рук у кого, рідко кому і без додатка. Не виходити, не вдаватися через відсутність відповідного настрою, через втому, хворобу і т. ін. (про роботу, завдання і под.). Фразеологічний словник української мови
  12. випадати — ВИПАДА́ТИ (падати з чого-небудь, звідкись назовні), ВИЛІТА́ТИ, ВИРИВА́ТИСЯ, ВИВА́ЛЮВАТИСЯ (під час руху); ВИСКОВЗА́ТИ, ВИСКО́ВЗУВАТИ, ВИСКО́ВЗУВАТИСЯ рідше, ВИСЛИЗА́ТИ, ВИПО́РСКУВАТИ, ВИПОРСА́ТИ, ВИПОРСКА́ТИ (ковзаючи, поковзом); ВИСКА́КУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  13. випадати — Випада́ти, -да́ю, -да́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. випадати — ВИПАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ПАСТИ, аду, адеш, док. 1. Падати з чого-небудь, звідкись назовні. З розв’язаної торби Січкаря випадає хлібина (Стельмах, Кров людська.. Словник української мови в 11 томах